Що зараз дає держава пораненим військовим?
Вже давно час мислити системно й працювати державі, а не думати «най волонтери щось роблять»
Держава дала мені хороших хірургів і це величезний плюс. Ще все було загалом безкоштовно – це теж величезний плюс. Сама ж система була й залишається неготовою до тих навантажень, які є зараз. Кількість поранених настільки велика, що нам доводиться відкривати постійно нові й нові заклади, аби там лікувати військових.
З цим можна працювати. І я знаю, що деяка робота вже йде, але вона йде надто повільно.
Як виглядає система: якщо якусь дірку можуть закрити волонтери – нехай закривають, ми не виправлятимемо нічого, доки волонтери щось туди несуть. Крапка. Це стосується частково Міноборони, частково ЗСУ і багато чого, що дотичне до армії чи загалом до системи керування державою.
Це маячня. Абсолютна маячня, так не має бути.
Люди бідніють, волонтерські фонди, крім хіба найбільших, можуть підтвердити, що донати падають. Економіка загалом стала, багато людей виїхало, перший рік багато хто донатив зі своїх заощаджень, грошових подушок, а зараз вже мало хто має таку можливість.
Наприклад, півроку тому ми з Pohuy започаткували ініціативу пошиття одягу для поранених бійців. Це робили волонтери до нас і роблять після, долучаються інші бренди. Але, з моєї інформації – буду дуже радий помилитись, нікому навіть у голову не прийшло закласти це в бюджет, поставити це на закупки і системно постачати за кошти нашого бюджету чи партнерів у шпиталі.
Така ситуація багато де і вона мені максимально не подобається.
Не може держава постійно покладатися на волонтерів. Вже давно час мислити системно й працювати державі, а не думати «най волонтери щось роблять».