Перейменування Повітрофлотського проспекту у Києві: що в лоб, що по чолу!

Ну повз це я ніяк не можу пройти. Такі справи зараз кояться в Експертній топонімічній комісії Київради. Бурхливими темпами відбувається декомунізація і дерусифікація, що я вітаю. Але чого я не можу вітати - це гальмування зміни назви Повітрофлотського проспекту. Маю сказати, що в цьому випадку у мене не лише суто теоретичний інтерес. 

Колись, років 12 тому я напівжартома запропонував в якомусь ефірі перейменувати той проспект на Степана Бандери. На той час  до росіян ще не  було такого негативного ставлення, як сьогодні. Але мабуть я ставився до них гірше, ніж загальна маса киян. Можливо, бо побував у Грузії в серпні 2008 року і на власні очі побачив, що вони собою являють. 

І ця моя пропозиція ще й розійшлася новиною, згідно з якою Повітрофлотський проспект могли перейменувати на Степана Бандери. Звісно, таку пропозицію я озвучив не просто так, а саме тому, що на цьому проспекті розташувалося посольство Російської Федерації. 

Взагалі-то совєцькі відрижки не раз опинялися в в ситуації, коли з них відверто знущалися. Спершу демократично обрана Тернопільська міська рада ще на початку незалежності перейменувала вулицю Леніна на Бандери. Здавалося б, нічого особливого – це ж було логічно. Але саме на тій вулиці розташовувався КГБ. Та сама організація, яка полювала на лідера націоналістів і врешті вбила його. І розташування цієї контори на вулиці імені ненависного їй чоловіка – вишуканішого знущання годі було й вигадати. Кагебістам довелося переносити центральний вхід на іншу вулицю і відповідно змінювати адресу. 

Так само саркастично звучала назва вулиці Івана Мазепи, на якій розташовувалося кубло московських попів – Києво-Печерська лавра у Києві. Тобто тої самої церкви, яка піддала славного українського гетьмана анатемі. Тому за часів московського холопа Януковича ту частину вулиці Мазепи, де міститься Лавра, перейменували на Лаврську. До речі, чи не час повернути їй назву імені гетьмана вже тепер?

Але повернімося до Повітрофлотського. Нагадаю, цю назву він отримав саме від комуністів. 16 травня 1923 року згідно з протоколом №38 Засідання Президії Київського Губернського виконавчого комітету 5-го скликання в ознаменування розвитку і зміцнення Червоного Повітряного Флоту перейменувати Кадетське шосе на Повітрофлотське шосе. Звісно, все це робилося російською мовою і йшлося про Воздухофлотское шоссе. 

Цього року, народжений, як і я в Києві, письменник і дипломат Юрій Щербак  виступив з відкритим листом, «Я киянин, – пише він, – і все своє життя борюся проти комуністичної диктатури і її наслідків. І глибоко переконаний, що із наших рідних вулиць належить остаточно прибрати глорифікацію комуністичного режиму навіть у таких прихованих випадках, як і з назвою Повітрофлотського проспекту». 

Юрій Щербак пропонує дати Повітрофлотському проспекту назву проспекту Європейського Союзу, адже «членство у європейській спільноті, відстояне нами на Майдані, відображене в Конституції і є обов’язком української влади». 

Така назва сама по собі чудова, але і той факт, що на цьому проспекті знаходиться посольство Росії, яку просто тіпає від самих згадок про європейські перспективи України, робить її в десятеро привабливішою!

Однак, деякі члени топонімічної комісії чомусь вирішили, що таке перейменування є примхою партії Європейська Солідарність, наче така пропозиція взята зі стелі і не має жодного відношення до реального життя. Тому у додатку Київ Цифровий рекомендація експертів переназвати Повітрофлотський проспект – Повітрянофлотівським. 

Що в лоб, що по чолу – скажете ви. І  матимете рацію. Обиватель зміни не помітить тільки місто марно витратить гроші на нові таблички та інші формальності. І це в той час, коли «воєнно-космічні сили Росії», які нині вбивають наших громадян, мають коріння саме в «червоному повітряному флоті» на честь його називався проспект. І буде дуже прикро, коли серед маси декомунізованих назв залишиться одна однісінька, але в самому серці столиці України.