Україна зараз на злеті глибокого національного усвідомлення
Ми багато речей вже по ускореній методі навчаємося
Шановні Українці,
Ключ, якою буде Україна через 5 років, через 10 років, насправді найбільше знаходиться в наших руках. Якщо ми станемо нацією, яка говорить одним голосом, ми – непокорна нація світу, нам не страшний Путін, ніхто, бо ми самодостатні.
Найбільший клопіт, який ми переживали, це та привнесена московська колоніальна політика, яка завжди українців дробила. По церкві – давайте ми пополам вас перепиляємо, по мові – давайте пополам, по театру – давайте пополам, по газетах – давайте дві третини попиляємо, хай там «вєлікій рускій язик», а там «нарєчіє» буде українське і так далі.
Тобто політика російського кріпацтва, рабства цього, яке було найдовше в Європі, приводила до того, що, очевидно, за ці сотні років сотворилися різні уявлення, різні квазіпогляди на ті речі, які в кожній нації визначали ту ідентичність.
І от коли ми говоримо про дні сьогоднішні, я б сказав би, що те, що мене найбільше тішить – я бачу, як квазінація стає нацією.
Ми сьогодні перемагаємо не через те, що у нас краща зброя. Знаєте, є багато історій, як давали і кращу зброю, а потім через декілька місяців знаходили її або в тилу противника, або не в руках національних.
Тобто не кожній нації можна дати зброю. Якщо в тебе немає духу боротьби, якщо в тебе ключової мотивації немає, як повернути цінність, територіальну єдність – яка тобі зброя потрібна?
Ми сьогодні знаходимося на злеті глибокого національного усвідомлення, ми знаходимося на злеті колосальної внутрішньої інтеграції. Ми багато речей вже по ускореній методі навчаємося.
Ми по-іншому дивимося на мову, ми по-іншому дивимося на московську церкву, ми по-іншому дивимося на московську книжку, на московську газету, на московське слово, на московський театр, на те, що раніше було.
Вибачте, у нас весь Схід жив у чужому просторі, серед чужих пам'ятників, серед чужих бібліотек, театрів.
Тому загально я розумію, що ми навіть за ці 6 місяців війни дуже додали у всеукраїнському всеобучі, ми дуже додали у розумінні, хто ми такі, чому ми українці.
Через які страждання нам треба було йти, щоб прочитати у такій політиці загрозу, яка 30 років існувала над нашою дитиною, над нашим громадянином?
Часи важливі в будь-якому вимірі, епохальні з точки зору добра і з точки зору зла. Але як нація ми добре вчимося, ми багато сильнішого, кращого додаємо до свого розуміння, хто ми є.
Слава Україні!