Україна зараз на злеті глибокого національного усвідомлення

Ми багато речей вже по ускореній методі навчаємося
Шановні Українці,
Ключ, якою буде Україна через 5 років, через 10 років, насправді найбільше знаходиться в наших руках. Якщо ми станемо нацією, яка говорить одним голосом, ми – непокорна нація світу, нам не страшний Путін, ніхто, бо ми самодостатні.
Найбільший клопіт, який ми переживали, це та привнесена московська колоніальна політика, яка завжди українців дробила. По церкві – давайте ми пополам вас перепиляємо, по мові – давайте пополам, по театру – давайте пополам, по газетах – давайте дві третини попиляємо, хай там «вєлікій рускій язик», а там «нарєчіє» буде українське і так далі.
Тобто політика російського кріпацтва, рабства цього, яке було найдовше в Європі, приводила до того, що, очевидно, за ці сотні років сотворилися різні уявлення, різні квазіпогляди на ті речі, які в кожній нації визначали ту ідентичність.
І от коли ми говоримо про дні сьогоднішні, я б сказав би, що те, що мене найбільше тішить – я бачу, як квазінація стає нацією.
Ми сьогодні перемагаємо не через те, що у нас краща зброя. Знаєте, є багато історій, як давали і кращу зброю, а потім через декілька місяців знаходили її або в тилу противника, або не в руках національних.
Тобто не кожній нації можна дати зброю. Якщо в тебе немає духу боротьби, якщо в тебе ключової мотивації немає, як повернути цінність, територіальну єдність – яка тобі зброя потрібна?
Ми сьогодні знаходимося на злеті глибокого національного усвідомлення, ми знаходимося на злеті колосальної внутрішньої інтеграції. Ми багато речей вже по ускореній методі навчаємося.
Ми по-іншому дивимося на мову, ми по-іншому дивимося на московську церкву, ми по-іншому дивимося на московську книжку, на московську газету, на московське слово, на московський театр, на те, що раніше було.
Вибачте, у нас весь Схід жив у чужому просторі, серед чужих пам'ятників, серед чужих бібліотек, театрів.
Тому загально я розумію, що ми навіть за ці 6 місяців війни дуже додали у всеукраїнському всеобучі, ми дуже додали у розумінні, хто ми такі, чому ми українці.
Через які страждання нам треба було йти, щоб прочитати у такій політиці загрозу, яка 30 років існувала над нашою дитиною, над нашим громадянином?
Часи важливі в будь-якому вимірі, епохальні з точки зору добра і з точки зору зла. Але як нація ми добре вчимося, ми багато сильнішого, кращого додаємо до свого розуміння, хто ми є.
Слава Україні!
Свої повідомлення ви можете надсилати на електронну пошту редакції info@glavcom.ua