Українці чомусь вважають, що бандити і повії можуть бути лише в нашій політиці

Щоразу, коли українці обурюються цинізмом західних політиків, за тим вчувається щира колоніальна віра, наче бандити і шлюхи в парламенті можуть бути тільки в нас в Україні, - «а там десь голуби, мансарди, /Поети, сонце і Париж» (с), як писав класик.)) Тимчасом, якби ми вчились так, як треба, тобто якби були знайомі бодай із власною політичною історією, в нас було б непорівнянно менше дитячих розчарувань - і дитячих помилок так само.

Напр., любителям поахати над «доброю бабцею Австрією» з її львівшькими пляцками та найяснішими цісарями можна порадити прийняти витверезний курс листів від Лариси Петрівни Косач, серед яких знайдете і найточніший коментар (Лариса Петрівна вміли висловитись!)) до всіх сьогоднішніх «мокрих штанів» західних лідерів, дарма що писано це на поч. минулого століття: «лигання межи собою двох жандармів» (с). За контекстом і подробицями відсилаю до листа ЛУ Феліксу Волховському з Сан-Ремо до Лондона від 4.03.1903 р., а позаяк цей том ще не в продажу, наведу тут один абзац:

«Саме тілько хотіла я писати листи в Вашій справі до моїх приятелів галичан, коли читаю в газетах раптом, що їх схопила австрійська поліція, В ПОРОЗУМІННЮ З РОСІЙСЬКОЮ, посадила під суд за ворожу для «дружньої держави» діяльність, поробила у їх хатах трус і тепер держить їх під слідством, а листи на їх імення забірає, не даючи їм до рук. З приватних листів довідуюсь, що і мій один близький приятель з України <...> зачеплений тою справою і до його треба тепер дуже обережно писати, бо в Австрії, кажуть, тепер над приїзжими українцями сливе такий самий «негласний надзор», як і в Росії, завдяки новій австро-російській дружбі і результатам нарад Голуховского з Ламздорфом <А. Голуховський - міністр закордонних справ Австро-Угорщини, В. Ламздорф - Російської імперії. Прим. >. Як бачите, наш ценз в очах «великих держав» росте.» (Леся Українка. Листи. 1903-1913). http://komorabooks.com/…/dokumentalnaya-ly…/lysty-1903-1913/

Найбільше мені в цьому пасажі подобається останнє речення (чути, що аристократка-державниця пише, а не наша сьогоднішня вічна прислуга, завжди готова мліти на вид чужого цісаря!)): раз «великі жандарми» хвилюються - значить, «наш ценз росте», українці поступово стають на міжнар. арені політичною силою, ну от і славненько)).

А ви кажете - Трамп, Путін...)) Минуться й ці - як Голуховський із Ламздорфом.

А щоб Україна не минулась - це від нас, і тільки від нас залежить.