Україна відзначає річницю від дня народження Миколайчука: цікаві факти (фото)

Сьогодні, 15 червня, відзначають 81-річницю видатного українського кіноактора, сценариста, режисера та письменника Івана Миколайчука, який родом із Буковини.

Миколайчук родом із села Чортория Вижницького району Чернівецької області. Він народився за декілька днів до початку війни. У родині Миколайчука було 13 дітей. Акторством Іван захопився ще в дитинстві.

Першу свою роль Іван зіграв у 12 років. І була це роль старого Івана, батька Софії у виставі «Безталанна» за п’єсою Михайла Старицького. У селі існувала своя театральна трупа, яка майже щомісяця ставила спектаклі, але чоловіки навідріз відмовилися грати старого немічного солдата.

29 серпня 1962 року одружився з акторкою того ж театру - Марією.

«У нас прекрасні стосунки були. У нас була дуже бурхлива молодість. Я не відчуваю того, що його немає. Звичайно, фізично його немає, але морально він завжди біля мене. Він так любив родину свою, не знаю, хто ще так може, але правду він любив понад усе», – описувала вона чоловіка.

1963 року Миколайчук вступив до Київського інституту імені Карпенка-Карого в майстерню до Віктора Івченка. Зніматися почав з другого курсу у двох фільмах: «Сон» у ролі Тараса Шевченка й «Тіні забутих предків» у ролі Івана Палійчука. Режисер Сергій Параджанов затвердив його на роль Палійчука за день до початку зйомок.

«Тіні забутих предків» увійшли до Книги рекордів Гіннесса, здобувши 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них – 24 Гран-прі) у 21 країні, рахуючи Італію, Грецію, Аргентину. Гарвардський університет вніс стрічку до списку обов'язкових для перегляду студентам, які претендують на вищий ступінь у кінознавстві. У Радянському Союзі ж фільм на довгі роки ліг на поличку, адже був визнаний «надто націоналістичними».

«Я не чекав чогось особливого, тому доручив Юрію Іллєнку провести зйомки і пішов з павільйону. Через кілька хвилин мене наздогнав збуджений Юрко: «Сергію Йосиповичу, поверніться. Це щось неймовірне. Щось нелюдське. Щось за межами розуміння й сприйняття». Злякавшись, що я пішов, Іван побілів, йому здалося, що він мені не сподобався, і в ньому ніби щось прорвалося. Він зачарував нас. Юний, страшенно схвильований, він світився дивовижним світлом. Така чистота, така пристрасність, така емоційність вихлюпувалися з нього, що ми були приголомшені, забули про все, навіть про те, що вже затверджений інший актор», – згадував Параджанов.

У фільмі «Білий плах із чорною ознакою», у якому Іван Миколайчук з Юрієм Іллєнком був співавтором сценарію, він виписав для себе роль одного з братів-дзвонарів – упівця Ореста. Однак худрада заборонила йому зніматися в цій ролі, бо, мовляв, такий привабливий типаж не може грати роль «бандита». В результаті, Ореста зіграв Богдан Ступка, а Миколайчук – іншого брата, Петра. Стрічка здобула Золотий приз Московського міжнародного кінофестивалю 1971 року.

На творчому рахунку Івана Миколайчука – 34 кіноролі, дев’ять написаних сценаріїв, дві режисерські роботи. Ще більше лишилося в планах, оскільки довгий час йому просто не давали зніматися чи знімати. У 1979-му йому дивом вдалося отримати дозвіл на зйомку фільму «Вавилон ХХ» за романом Василя Земляка «Лебедина зграя», де Миколайчук став і режисером, і автором сценарію, і музичним оформлювачем, і зіграв одну з головних ролей.

Актор помер від раку шлунка 3 серпня 1987 року – через чотири дні після срібного весілля з Марічкою. Похований на Байковому кладовищі.