Місцева влада ніяк не допомагає, а колеги «клюють». Сімейний лікар розповіла про нюанси медреформи

Вже рік в Україні триває медична реформа авторства виконувачки обов'язків міністра охорони здоров'я Уляни Супрун. Драматичним видалось не лише її схвалення Верховною Радою позаминулого року, а й подальше впровадження. Дискусії щодо доречності та логічності змін у вітчизняній медицині точаться досі. Втім помалу українці звикають грати за новими правилами: обирають собі сімейних лікарів, підписують декларації.

Ольга Миколаївна Гік – лікар з Херсонської області, працює у селищі Велика Лепетиха. Вона – єдиний медик на область, який оформив ФОП, і у такому приватному форматі долучився до втілення медичної реформи з усієї області. 

В інтерв’ю «Главкому» Ольга Гік поділилася своїми враженнями від змін, розповіла про проблеми та недопрацювання чиновників, а також про зарплату, яка помітно змінилась завдяки реформі Супрун.

Скільки пацієнтів на сьогодні підписали з вами декларації?

1200, хоча норма – 2 тис., оскільки я не сімейний лікар, а терапевт. Але не можу сказати, що і цього досягти було легко. Проти мене налаштовані усі сімейні лікарі району – вони провели цілу кампанію. 

Чому? 

ФОПи тут не люблять. Напевно, бояться конкуренції. В області як ФОП я працюю одна.

Чим відрізняється практика терапевта від сімейного лікаря?

Сімейний лікар має повноваження на огляд як лор, гінеколог, окуліст, невропатолог, може самостійно лікувати – скажімо, лор-патології, вести вагітність. Якщо не справляється чи не впевнений – направляє пацієнта до вузьких спеціалістів. Я ж терапевт, тож не можу проводити такий огляд, за необхідності одразу направляю до вузьких спеціалістів.

Які ваші перші враження від нового формату роботи?

Мені подобається. Треба щось змінювати у нашій медицині. Я веду прийом, як сімейний лікар обстежую пацієнтів з голови до ніг, за потреби відправляю до вузьких спеціалістів. 

Як змінилися ваші доходи?

Я працюю не лише як ФОП, а й на 0,75 ставки у лікарні на стаціонарі. Там я отримую десь до 4 тис. грн, це за наявності нічних чергувань.

У власному кабінеті я, умовно кажучи, на півставки, веду прийом півдня: до 12.00, бо ж не так багато пацієнтів уклали зі мною декларацію. Я сама плачу за оренду приміщення, за опалення, поповнюю запаси медпрепаратів. Крім того, у мене є фельдшер, який також виконує окремі обов’язки секретаря, – я йому плачу 10 тис. грн. З урахуванням всіх цих обставин, щомісяця на руки отримую до 20 тис. грн.

Одне з ключових положень реформи – «гроші ходять за пацієнтом». Чи вистачає цих грошей?

Важко сказати, я уклала договір із Національною службою здоров'я України лише три місяці тому, у жовтні 2018-го. В оплату розміром у 370 грн на пацієнта входять ще загальний аналіз крові, аналіз на цукор, холестерин, аналіз сечі. 

Пацієнт це все отримує безплатно, але я повинна укласти угоду з лікарнею, яка робитиме аналізи, і за частину з них я теж заплачу. Для визначення рівня цукру ми придбали експрес-тести. Вони дорогі, і ми їх використовуємо за потреби, інколи можемо направити пацієнта на аналіз до лабораторії.

Чи існують якісь обмеження у використанні цих 370 грн?

Їх має вистачати на те, щоб забезпечити проведення восьми аналізів на кожного пацієнта (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, аналіз на цукор, на холестерин, тести на вірусні гепатити, тести на тропоніни, електрокардіограма, тест на вагітність, – «Главком»), а також на низку медпрепаратів у кабінетній аптечці. Важливо, щоб у кабінеті було тепло.

Забезпечивши це, я, як ФОП, можу використовувати залишок коштів на власний розсуд: на сплату оренди приміщення, на зарплату тощо. Жодних обмежень. Нещодавно купила принтер. Є ще низка потреб, збираю гроші на них.

Чи встигаєте ви проводити прийом, виїжджати на виклики, одночасно відповідати на телефонні дзвінки – як того вимагає медреформа? 

Приймати дзвінки дуже незручно, вони відволікають від пацієнтів, які прийшли на прийом. Всі декларації зареєстровані на мій номер – це той момент, який я не продумала, було б зручніше, якби відповідав фельдшер. Приміром, вчора, після святкових і вихідних днів було дуже багато дзвінків. Половину я пропускала, після обіду передзвонювала, записувала людей на прийом. Тим паче, важко зараз, коли багато грипу та вірусних захворювань.

Пацієнт має право телефонувати своєму сімейному лікарю навіть серед ночі. Чи часто у вас таке трапляється і чи берете слухавку?

Пацієнти бувають різні, але в основному дають поспати. Є й такі ситуації, коли я сама кажу пацієнтам, щоб не соромилися звертатися у будь-який момент.

Як особисто ви визначаєте: чи достатньо консультації телефоном, чи треба їхати до пацієнта, чи радити йому викликати «швидку»?

Серед моїх пацієнтів є одинокі бабусі, які не можуть ходити, – до них я виїжджаю своїм транспортом. У ще одного, дідуся, була висока температура – я теж до нього їздила. Молодь в основному сама приходить на прийом. Під час телефонної розмови я розумію, яке захворювання у пацієнта і ухвалюю рішення індивідуально.

Транспорт, бензин, техобслуговування. Як це все налагоджено?

Машина мого чоловіка, йому я бензин компенсую.

А як дістатись до пацієнта тим лікарям, у кого немає власного транспорту?

Більшість користується власними авто або просять підвезти родичів. Крім того у нашій Великолепетинській центральній районній лікарні є автомобіль, яким можуть користуватися лікарі. Однак в основному вони обходяться власними можливостями.

У вас можна зробити щеплення? Не якесь екзотичне, а АКДП чи КПК (календарні щеплення для дітей, які потрібно повторювати дорослим: адсорбована кашлюково-дифтерійно-правцева вакцина та кір-паротит-краснуха)?

У нас обслуговуються не діти, а дорослі. За три місяці ми поки що не встигли з’ясувати, у кого з підписантів декларацій які щеплення чи основні рекомендовані давно потрібно повторити. Нині ж ми відправляємо на вакцинацію у поліклініку.

МОЗ дозволило ФОПам робити щеплення. Після того, як з’ясуємо, скільки вакцин потрібно, я буду закупляти. Тобто на ФОПи і на приватні клініки, які беруть участь у медреформі, будуть розподіляти вакцини.

Вам якось допомагає місцева влада?

Ніяк. Влада в основному націлена на первинну медико-санітарну допомогу, сімейних лікарів. Слава Богу, місцева влада дала мені дозвіл на «Доступні ліки». Іншої допомоги не було.

Ваші зауваження до медреформи?

Законодавство щодо ФОПів прописано погано і нечітко. Приміром, мені було дуже складно добитися права виписувати рецепти на препарати, які передбачені урядовою програмою «Доступні ліки». 

Я думаю, що коли угоди будуть украдатися з аптеками, стане простіше. Аптеки, які захочуть брати участь у програмі, з квітня будуть укладати договори з НСЗУ. Пацієнт йтиме з рецептом до аптек, аптеки віддаватимуть ліки, а потім аптекам виплачуватиме компенсацію за препарати НСЗУ.

Такі ж проблеми були із тим, щоб дати нам дозвіл на видачу лікарняних.

Можна було б якось інакше організувати справу з телефонними консультаціями, аби не відволікатися від прийому. З іншого боку, ніби і на фельдшера не перенаправиш, бо якщо людині ввечері погано і потрібна допомога, йому допомогти маю я. 

До речі, а якщо ви підете у відпустку, хто обслуговуватиме ваших пацієнтів?

Це теж проблема. Є варіант домовитися з кимось із сімейних лікарів, якому заплатити за місяць роботи. Минулого року, коли я ходила у відпустку, мене заміняв фельдшер. Він нормалізував стан пацієнта (має на це право), давав направлення на аналізи. 

Люди ще не до кінця звикли до медреформи. Зареєстровані у мене інколи йдуть до іншого лікаря, бо їм це у той момент зручніше. Пояснюємо, як це працює.

Наталія Сокирчук, «Главком»