Десантник, який самотужки тримав позицію в Покровську, вийшов до своїх і вивів пораненого побратима

Український військовий, солдат 25-ї окремої повітряно-десантної бригади Дмитро Ященко майже 90 днів провів у боях за Покровськ. Частину цього часу він залишався один на позиції, без зв’язку, води та їжі, відбиваючи штурми російських військ. Як інформує «Главком», про пережите боєць розповів в інтерв’ю tsn.ua.

За словами Ященка, він заходив на позицію разом із групою, однак після ударів дронів його побратими зникли безвісти.

«Ми зайшли на виконання бойового завдання разом із хлопцями. Але потім так сталося, що мої побратими пропали безвісти, і я залишився сам. Мені довелося утримувати позицію одному, іншого варіанту просто не було», – пригадує боєць.

Будинок, у якому вони тримали оборону, був знищений ворожими FPV-дронами.

«Нас почали розбирати FPV-дронами. Одна прилітає – розбиває будинок, друга прилітає – і там уже практично нічого не залишається, тільки фундамент. Коли останній удар був, я зрозумів, що залишився сам. Я шукав хлопців під завалами, розкопував, але не знайшов нікого», – каже Дмитро Ященко.

Перший бій і несподівана зустріч із ворогом

Перший контакт із росіянами відбувся фактично випадково – ті з’явилися просто у дворі.

«Ми навіть не знали, що вони там є. Зранку дивимося – росіяни спокійно прийшли у двір по воду, з автоматами, але в цивільному одязі. Ми передали командуванню, нам сказали, що це ворог, і тоді вже почався бій», – розповідає боєць.

У тому бою, каже він, усе вирішили лічені постріли.

«Я відкрив вогонь по них, і буквально кількома пострілами – десь чотири патрони витратив – вдалося їх знищити. Тоді ще відчуття було таке дивне, бо ти тільки зайшов, і одразу такий контакт», – каже Дмитро Ященко.

Дні без зв’язку і виживання без ресурсів

Після знищення позиції боєць залишився без зв’язку на кілька днів.

«Я передав по рації, що переміщуюсь, а потім у мене просто розрядилась рація. Не було ні зарядки, ні павербанка. І я прожив три дні повністю без зв’язку, просто сам по собі», – пригадує військовий.

Найважчим, за його словами, була відсутність води і їжі.

«Були періоди, коли по п’ять діб не було взагалі нічого – ні води, ні їжі. Просто сидиш і чекаєш. Нічого не можеш зробити. Найбільше хотілося пити, це найважче», – каже боєць.

Урешті він наважився вийти до колодязя, ризикуючи життям: «Я вже не витримав, вийшов набрати води. Набрав у каструлю, піднімаю – і тут із-за забору голос: «А ти з якої бригади?». Я просто розвернувся і пішов назад. Вони мене побачили, але тоді не штурмували ще кілька днів».

Бої один проти кількох груп

Ященко розповідає, що неодноразово відбивав атаки самотужки: «Вони заходили групами – по п’ять, по шість людей. Я вже їх навіть не рахував. Вони думали, що нас там кілька, що це позицію тримає група, а не одна людина».

Один із найважчих боїв тривав понад півтори години.

«Мене штурмували десь півтори години. У якийсь момент я зрозумів, що в мене закінчуються набої, уже майже нічого не залишилось – ні гранат, нічого. Я просто вибіг, відстрілявся і побіг далі. Це був такий момент – або зараз, або вже ніколи».

Поранення і самодопомога

Під час боїв він отримав поранення, але зміг допомогти собі сам.

«Після одного прильоту я відчув, що щось у голові пече. Потім дивлюся – кров тече. Коли вже трохи відійшов, намацав – а там шматок металу стирчить. Я його просто витягнув сам і забинтувався, і далі працював».

Вихід із міста і порятунок побратима

Зрештою військовий зміг вийти з Покровська, ще й вивів пораненого побратима: «Було дуже густо туманно, метрів на десять нічого не видно. І це нам реально допомогло – ми змогли пройти».

За його словами, вихід був фактично «на удачу».

«Я вже йшов просто по відкритому полю. Чув, як стріляють зліва, справа, але просто йшов. Це було таке – пощастить чи ні. І вийшло, що пощастило», – каже Ященко.

«Покровськ – це пекло»

Попри все пережите, боєць пояснює свою витримку просто: «Мене тримало бажання жити. Головне – не панікувати і не розгубитися».

Сам Покровськ він описує одним словом:

«Це пекло. Я навіть не уявляв, що там може бути настільки важко».

Після короткого відновлення військовий планує повернутися на фронт.

«Я пролікуюсь і повернусь назад. А що робити? Так всі роблять», – підсумовує Дмитро Ященко.

Раніше військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України Сергій Тищенко, який провів 471 день безперервно на одній бойовій позиції на Донеччині, розповів про реалії окопної війни. 

Також завідувач Музею Української революції 1917-1920 рр., нині військовослужбовець Олександр Хоменко, який став на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення Росії та беззмінно провів на позиціях 76 днів, розповів, як з початку війни змінилося поняття лінії фронту.