Нашестя медуз. Чому туристи тікають з Азовського моря?

Нинішнього літа північне узбережжя Азовського моря зазнало нашестя медуз. Вода на популярних дитячих і лікувальних курортах іноді перетворюється буквально на желе. Раніше такого лиха не спостерігалося, але медузи, на жаль, не єдина проблема регіону...

Про те, що відбувається з екологією Північного Приазов'я, чому на зміну знаменитим азовським бичкам приходять медузи, і наскільки в погіршенні екологічної ситуації винна Росія, «Главкому» розповідає керівник гідрогеологічного управління об'єднання «Приазовкурорт» системи «Укрпрофоздоровниця» Ігор Соклаков.

«Ніколи ще медузи в такій великій кількості не з'являлися»

Що, власне, відбувається, які причини такого безпрецедентного нашестя медуз?

Медузи в Азовському морі були завжди, основні два види – корнерот і вухата аурелія. Я ще з дитинства пам'ятаю, в 70-ті роки – бувало багато, бувало менше, були і великі, і маленькі, але вперше масове нашестя медуз відбулося тільки влітку минулого року. Втім, з інформаційного відгуку в масі своїй воно пройшло непоміченим: вирувала перша хвиля коронавірусу, людям було не до медуз. А цього року – так, це щось! Ніколи ще медузи в такій шаленій кількості не з'являлися.

«Шалена кількість» – це скільки? Чим вона відрізняється від звичайної?

Ну це коли не те що купатися, навіть у воду зайти не можна, вода медузами просто кишить. Дев'ять-десять медуз на кубічний метр. Я скажу так – раніше отримував задоволення на морі, а тепер отримуєш задоволення, коли звідти йдеш. Зараз на пляжах Північного Приазов'я найкраще відпочивати з травня до середини червня. Далі все – навала медуз.

Так у чому, власне, причина цього екологічного лиха?

Головна причина – підвищилася солоність Азовського моря. Якщо ще років двадцять тому мінералізація води становила 9-11 грам солей на літр (проміле), то зараз вже доходить до 15 проміле. Відбувається поступове наближення солоності Азовського моря до солоності Чорного моря. І на це знову ж кілька причин. Основна з них – зменшення стоку прісних вод.

До Азовського моря впадають дві великі річки – Дон і Кубань, а також близько двадцяти невеликих річок Північного Приазов'я, головні з яких – Молочна, Обіточна, Берда, Кальміус і Міус. Загальний річний стік становить зараз близько 40 кубічних кілометрів на рік, але він постійно зменшується – стік Дону та Кубані зарегульований водосховищами, а малі річки практично всі заросли, ледве-ледве течуть.

Який є вихід із такого становища?

Малі річки Приазов'я, які протікають територією України, гіпотетично почистити можна – були б гроші та бажання. Але це проблему не вирішить. На частку малих річок припадає лише 5% сумарного річного стоку. Дон дає 64%, решта – Кубань. Зрозуміло, що на росіян – мовляв, зносьте свої дамби та загати – ми вплинути не можемо.

Але тут треба зазначити, що справа не тільки в зменшенні стоку прісних вод. Існують ще й глобальні природні процеси, проти яких людина безсильна. Відбувається повільне занурення нашої частини земної кори, Причорноморської западини. Десь з середини минулого століття Бердянська гідрогеологічна партія (геологічні та гідрогеологічні партії – це експедиції фахівців, які займаються вивченням процесів у земній корі, пошуком корисних копалин – «Главком») почала проводити дослідження, вони показують опускання тектонічної плити приблизно на 4 мм щорічно. Плюс загальне підняття світового океану. Ці два процеси накладаються, дають міліметр до міліметра, і виходить близько сантиметра на рік.

У підсумку що відбувається – прісної води стає менше, і її недостатню кількість замінює вода з Чорного моря, більш солона. Відповідно, переміщаються представники флори та фауни, які відчувають себе комфортно в такій воді. Не можна сказати, що медузи з'явилися ось прямо раптово – їх кількість збільшувалася з року в рік, але торік відбувся різкий стрибок. У цьому ще винна аномально тепла зима 2020 року – якби море біля берегів нормально промерзло, було кілька тижнів хороших морозів, хоча б мінус 10, то медузи так не розмножилися б.

«Мер біля свого будинку поставив кований пам’ятник осетру. Потім його вкрали»

Відпочивальники скаржаться, що раніше медузи не так сильно жалили. Причому один знайомий розповідав: кілька днів медуз біля берега було багато, а потім він зайшов у воду, а медуз немає. Але печіння «в області бікіні» все одно з'явилося. Він уже подумав: може, від нервів?

Більше жалить корнерот, їх раніше в Азовському морі дійсно було мало – в основному була поширена вухата аурелія, невелика та відносно нешкідлива. А щодо того, що медуз у воді немає – все одно є дрібні частки щупалець, слиз. Ось вони і жалять. Так що тут ніякої містики.

Перед штормом медузи, як правило, намагаються піти на глибину. Як так виходить, що їх у величезних кількостях викидає на берег?

Це свідчить якраз про дуже велику їх кількість. Просто не всі встигають піти на глибину, хоча плавають досить жваво – метр пропливають за 15 секунд. А біля берега тепла вода, в прибійній зоні – всі поживні речовини, планктон. Медузам там добре.

Якщо медуз викидає в таких обсягах, що їх згрібають екскаваторами та вивозять причепами, то, може, є сенс використовувати їх як об'єкт промислу? У Південно-східній Азії медуз застосовують для приготування супів, суші, салатів.

Щодо супів і салатів не впевнений – не та у нас харчова культура. Але висушувати та використовувати як кормову добавку для курей чи свиней – цілком можна. В одній медузі – 5% протеїну. Тільки у нас відповідних технологій для переробки немає. Тому медузи поки що просто розкладаються на сонці. Це ще добре, якщо їх згрібають від пляжу якомога далі.

Крім проблем із медузами, відбуваються ще й масові викиди водоростей. А це через що?

Рослинність кинулася активно повертатися у свої місця проживання. Водорості – це ж кормова база для риби, а її в Азовському морі все менше. У Бердянську є пам'ятник «Бичкові-годувальнику», під час Другої Світової ця риба рятувала місто від голоду. Так ось азовського бичка з кожним роком стає все менше і менше, цей процес теж років десять триває.

На відміну від медуз, бичку від підвищення мінералізації води некомфортно. Популяція ще зберігається, але вона в пригніченому стані. Будемо сподіватися, що бички адаптуються згодом до більш солоної води. А поки що риби менше, відповідно – водоростям вільніше.

Але, варто зазначити, що зараз помітно більше з'являється пеленгаса – риби, раніше для Азовського моря невластивої. Це спеціально акліматизована за радянських часів далекосхідна кефаль, для Чорного моря. Що ж, природа не терпить порожнечі. Колись у нас і осетер був. До речі, мер Бердянська Валерій Баранов біля свого будинку на Бердянській косі пам'ятник поставив з табличкою «Тут водилися осетри». Гарний був такий осетер, кований. Потім його вкрали.

«Керченський міст – досить мізерний об'єкт для того, щоб вплинути на екологію»

В останні роки поступово руйнуються Федотова коса, Обіточна, Бердянська, Білосарайська. Через це в небезпеці лимани з унікальним лікувальним мулом. Чому руйнуються коси?

Тут винне глобальне потепління, яке спричинило [К2] зміну рози вітрів. І це впливає на руйнівні процеси на узбережжі. Раніше в основному вітер ішов зі сходу, він «накидав» пісок. А зараз більше йдуть шторми з півдня або південного сходу і вони берег розмивають.

Ось на Бердянській косі є озеро Червоне, воно з 1989 року законсервовано, щоб накопичувався цілющий мул (за рік в нормальних умовах додається 1 мм мулу). Так якщо десять років тому озеро від моря відділяло 50 метрів пляжної зони, були дюни, перекати, зелені насадження, то зараз практично всі змило – залишилася тільки піщана перемичка шириною від 5 до 15 метрів з перевищенням над рівнем моря до тридцяти сантиметрів.

При цьому озеро з морем вже з'єднувалося п'ять або шість разів. Штормом розмиє, виходить пряме сполучення. Потім замиває. Потім знову розмиває. І ось озеро стоїть на регенерації, але замість цього йде запiсочення мулу, він стає більш прісним (була, наприклад, мінералізація 60 проміле, а стала 30). Зовсім інша якість, зменшуються цілющі властивості.

Є ще й людський фактор. Побудувала людина собі готельчик або дачу на березі моря, а під час штормів берег розмиває. Він його зміцнює, робить бут – навалює насип з гранітних каменів. Йому добре, і навіть під час східного вітру набивається пісок. Але при цьому порушуються течії вздовж берега, і з південного боку йде розмив, при штормі може «з'їсти» 15-20 метрів берега. Люди, які далі будувалися, щоб врятувати свою ділянку, теж роблять бути. І відбувається свого роду «ланцюгова реакція».

В принципі, бути – це вихід з положення, але все треба будувати на науковій основі, за типовими проєктами, а не просто накладати камені та сприяти знищенню берегової лінії.

Чи вплинуло на екологічну ситуацію в Азовському морі будівництво росіянами Керченського мосту?

Поки що росіяни можуть нашкодити лише тим, що почнуть біля Сиваша бурити артезіанські свердловини для видобутку питної води. У нас зараз на Арабатській стрілці є єдине по всьому Північному Приазов'ю родовище питних вод, яке відповідає всім стандартам. І якщо росіяни почнуть цей підземний горизонт активно експлуатувати, Арабатська стрілка може залишитися без нормальної води. А Керченський міст – це досить мізерний об'єкт для того, щоб вплинути на екологію.

Андрій Кузьмін, «Главком»