Прорив на «Азовсталь». Розвідка показала, як українські пілоти літали до оточеного Маріуполя

Сім бойових вильотів 16 вертольотами армійської авіації. 64 поранених евакуйовано, 72 бійці десантовано, 30 тонн вантажу доставлено. Це результати операції, яка дозволила продовжити на місяць оборону Азовсталі і не пустити у швидкий наступ десятитисячне російське військо на Запоріжжя. ГУР опублікувало документальний фільм «Авіапрорив на «Азовсталь». Небо».

«Задум цієї операції виник, коли Маріуполь був повністю відрізаний від будь-якого постачання, – каже начальник ГУР Кирило Буданов. – Тому іншого варіанту, крім як прориватися через повітря, просто не існувало».

Як розповідається у стрічці, українські військові здійснили сім бойових вильотів на завод «Азовсталь» в Маріуполі, який на той момент був у глибокому оточенні і росіяни мали там повне панування у повітрі. Тож кожен з цих вильотів міг стати останнім. Вертолітники летіли на наднизькій висоті та максимальній швидкості, щоб обійти ворожу ППО.

Разом із льотчиками летіли розвідники, які у разі збиття мали зберегти екіпаж та вивести на підконтрольну Україні територію. З бортів знімали усе озброєння, щоб вивільнити місце для боєприпасів, медикаментів та підкріплення на допомогу захисникам «Азовсталі».

Командування бойової авіації розповіло, як почало шукати добровольців на перший політ до Маріуполя.

«Сказати, що я прямо казав «Я піду» – ні. Ця місія видавалась божевільною та неможливою, – пригадує Олексій Гребенщиков, командир першого екіпажу. – Наскільки я пам'ятаю, ніхто ніколи в історії авіації не виконував таких польотів в умовах ешелонованої протиповітряної оборони противника».

Бойові порядки російських сил, які оточили Маріуполь, були насичені стаціонарними та переносними зенітно-ракетними комплексами. 

Екіпаж з двох пілотів на кожному з двох вертольотів було вирішено посилити двома офіцерами ГУР. Вони мали відкривати кулеметний вогонь у відповідь, оскільки з вертольотів першої місії було зняте все озброєння. Був лише бортовий кулемет і стрілецька зброя.

Також у разі падіння вертольота ГУРівці мали вивести цінні зпогляду кадрового резерву екіпажі на підконтрольну територію.

21 березня два вертольоти Мі-8 злетіли з аеропорту Дніпра та взяли курс на південний схід у напрямку міста Пологи Запорізької області й далі на Донеччину через лінію фронту. Потім узбережжям Азовського моря прямо до Маріуполя. Аби збільшити шанси, вертольоти летіли на максимальній швидкості та мінімальній висоті.

На підльоті до Азовсталі у пілотів була остання серйозна перешкода – найвищі на маршруті лінії електропередач поблизу берега на висоті 40 метрів. Їх треба було швидко перестрибнути, що означало стати більш помітним для ураження. Це був найкритичніший епізод польоту.

Вивантаження зайняло близько 20 хвилин. Вантажна кабіна була вщерть заповнена боєприпасами, «старлінками» та медикаментами.

Супутниковий інтернет забезпечував гарнізону Азовсталі стійкий зв'язок протягом усієї оборони. «Завдяки «старлінкам» світ побачив історію Азовсталі», – констатують військові.

Перший політ відкрив небезпечний повітряний міст до Маріуполя. Але ворог вже знав про нього і ретельніше пильнував. Кожному з пілотів довелось літати в Маріуполь лише один раз. Таким чином командування берегло екіпажі. 

Чотири польоти пройшли без втрат. Під час наступних проривів три із 16 вертольотів збили. Під час одного у вертоліт влучила ракета, але не розірвалася. Екіпаж зміг долетіти назад, врятувавши 20 поранених. За це командир екіпажу Євген Соловйов отримав звання Героя України.

«Завдяки цій операції вдалося більше ніж на місяць відтермінувати події, які потім, на жаль, сталися», – стверджує керівник ГУР Кирило Буданов.

Буданов впевнений, що додатковий місяць дозволив вибудувати систему оборони, яка діє навіть зараз. Це не дозволило десятитисячному угрупованню противника одразу рушити на Запоріжжя.

Нагадаємо, що стало відомо, як велися таємні переговори, що зупинили штурм Азовсталі.