Третій день протесту. Cаакашвілі залишився наодинці

Четвер мав стати ключовим днем для організаторів акції за велику політичну реформу під Верховною Радою. Мітингувальники мали або домогтися виконання хоча б якихось своїх вимог, або розійтись ні з чим. «Вихлоп» від анонсованого «Майдану-3» вийшов аж ніяк не таким, якого можна було очікувати, враховуючи тривалий час підготовки до акції та кількість сил, які брали в ній участь.

У вівторок вдалося вивести на вулиці близько п’яти тисяч людей, але згодом протест став більш кволим, хоча й отримав всі атрибути «революції» – намети на Грушевського, польові кухні, відібрані у правоохоронців щити… Як показали сьогоднішні події, владу таким не дуже вразиш.

У вівторок Михайлу Саакашвілі, який дивом став обличчям цього протесту,  і його соратникам вдалося дотиснути, аби Верховна Рада внесла в порядок денний на четвер розгляд законопроектів про зняття депутатської недоторканності. За них голова парламенту Андрій Парубій пообіцяв взятись одразу після прийняття медичної реформи. Але до того на Банковій перехопили ініціативу – зранку вівторка, коли мітингувальники тільки збирались, президент вніс в Раду як невідкладний свій законопроект про скасування депутатської недоторканості. Він мало чим відрізнявся від аналогічного депутатського проекту, який зібрав 158 підписів (в тому числі, депутатів президентської фракції) і вкривався пилом в парламенті з липня. Окрім однієї деталі – набрати чинності він має лише в 2020-му році, тобто вже для парламенту наступної каденції. Представник президента в парламенті Ірина Луценко запевняла, що саме до цього терміну вдасться провести конституційні зміни за усією процедурою, а її патрон під час свого послання Верховній Раді називав більш прагматичну причину – депутатам легше буде проголосувати, якщо безпосередньо їх цей закон торкатись не буде.

Сьогодні ж мітинг під Радою, який організатори погрожували тримати до виконання своїх вимог, перетворився в трансляцію зі сцени пленарного засідання. Мітингувальники почули, як Парубій пообіцяв почати розгляд законопроектів щодо недоторканності о 12.30, коли, за розрахунками, Рада мала завершити розгляд поправок, та прийняти закон про медреформу та два супутніх до нього законопроекти. З цією частиною програми депутати успішно впорались і після невеликої перерви таки взялись за недоторканість.

У січні 2015-го Порошенко вже вносив до Верховної Ради законопроект № 1776, який містив зміни до Конституції, що стосувались недоторканності депутатів і суддів. Депутати тоді в єдиному пориві його проголосували, попіарились та направили проект до Конституційного суду, який дав позитивний висновок і повернув його в парламент, в стінах якого все й застопорилось. А після прийняття судової реформи, де й виписані всі питання щодо суддів, проект № 1776 просто втратив актуальність. Разом із тим загальмувалось і питання в частині скасування депутатської недоторканності.

Повернувшись з перерви, Парубій нагадав про два зареєстровані проекти на цю тему – президентський (№7203) та депутатський (№ 6773). Законопроектом президента пропонувалось викласти в новій редакції статтю 80 Конституції, виключивши з неї положення щодо гарантій депутатської недоторканності, а також положення, відповідно до якого народні депутати не можуть бути без згоди Верховної Ради притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані. Вищевказані зміни набиратимуть чинності з 1 січня 2020 року. Ірина Луценко, що представляла проект, нагадала, що відстрочка набрання чинності конституційних змін вже існувала, коли ухвалена в грудні 2004-го політреформа вступила в силу з 2006-го року. Депутати від опозиції вкотре висловили обурення тим, що президент ніяк не внесе законопроект про імпічмент та створення тимчасових слідчих комісій, але відповіді від Луценко не дочекались.

Депутатський законопроект, який скасовує недоторканість негайно, представляв «свободівець» Юрій Левченко. Він заявив, що президентський проект взагалі не мали права реєструвати, бо він копіює депутатський слово в слово, і запропонував депутатам ним підтертися, чим викликав обурення першого віце-спікера Ірини Геращенко:  «Без «підтертись»! Підтиратись будете в туалеті, де ви шашки запалювали, добре?». Левченко в запалі нагадав, як однопартійка Геращенко Ірина Луценко під час розгляду законопроектів щодо Донбасу називала його «козлом». «Свободівець» побачив велику загрозу в тому, що норма набуття чинності закону в 2020-му році прописана не в перехідних положеннях Конституції, а в тілі закону. Тож в майбутньому, на його думку, депутати можуть продовжувати цей термін простою більшістю до будь-якого року.

Голова комітету правової політики Руслан Князевич з БПП, якого Левченко звинуватив в усіх гріхах, пояснив, що в разі позитивного висновку Конституційного Суду, надалі парламент не може вносити будь-яких змін в законопроект, тож 2020-й рік – остаточна дата. Князевич також зауважив, що між законопроектами насправді є істотна різниця і президентський не є альтернативним депутатському. Законопроект Левченка пропонує у статті 80 Конституції вилучити першу і третю частини і почати відразу з другої, а президент пропонує цю статтю викласти у новій редакції. Після обговорення всієї юридичної казуїстики Рада включила до порядку денного та направила до Конституційного суду обидва законопроекти – більш, ніж трьомастами голосів. Варто зазначити, що це може бути відкладанням питання на невизначений термін – КС останнім часом не подає ознак життя і воліє взагалі ніяких рішень не приймати. Втім, дивно виглядатиме, якщо його висновок буде негативним, бо той же суд, як вище зазначалось, вже ухвалював позитивне рішення з цього ж питання.

Таке проміжне голосування «ані вашим, ані нашим» не задовольнило багатьох на вулиці. І тут постало питання подальшого плану дій. Справа в тому, що два наступні тижні Рада не збиратиметься, а тримати народ на вулиці стільки часу, тим більш коли синоптики пронозують похолодання, – те ще завдання для організаторів, у яких і без того різне бачення подальших дій. Так, Єгор Соболєв заявляв, що наметове містечко має лишатись, а Мустафа Найєм припустив, що мітингувальники розійдуться до наступного пленарного тижня.

На вечірнє засідання був запланований розгляд другої «вимоги вулиці» – зміни виборчого законодавства. У Раді було зареєстровано три законопроекти, які запроваджують пропорційну систему з відкритими списками – № 1068 авторства Юрія Мірошниченка з Опозиційного блоку, № 1068-1 авторства Юлії Тимошенко і № 1068-2 авторства групи депутатів на чолі з позафракційним Віктором Чумаком та «фронтовиком» Леонідом Ємцем. Робочу групу, яка працювала над останнім документом, очолював безпосередньо голова Верховної Ради, він отримав позитивні висновки ПАРЄ та Венеціанської комісії. Тож саме цей проект з самого початку виглядав фаворитом. Він дійсно після двохгодинного обговорення набрав найбільше голосів депутатів – 169, але цього виявилось недостатньо. Парубій навіть не зміг знайти голоси, аби відправити його на доопрацювання в комітет чи суб’єкту законодавчої ініціативи. Незважаючи на обіцянки президента та коаліції запровадити чисту «пропорціоналку», мажоритарники навіть з президентської фракції прогнозовано не хочуть міняти нинішню систему і проект бойкотували. Що вже казати про депутатські групи, які складаються виключно з мажоритарників і часто-густо допомагають коаліції голосами. Але не цього разу, коли йдеться про долю їхніх «підгодованих» округів.

Після такого показового ігнорування вимог протестувальників організатори протесту ввечері визначались, як їм діяти далі. Жоден із трьох пунктів – скасування депутатської недоторканості, зміна виборчого законодавства та створення Антикорупційного суду – виконаний не був. Хоча оголошувались грізні вимоги все це зробити ледь не скопом ще у вівторок. Продовжувати «наметовий» протест в результаті лишились лише «Рух нових сил» та окремі депутати на кшталт Семена Семенченко та Єгора Соболєва, а от всі інші учасники з акції вийшли – вони «продовжать протест іншими методами». 

Павло Вуєць, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»