Більша, ніж Партія регіонів. «Слуга народу» йде в коаліцію сама з собою

Володимир Зеленський виконав задачу максимум – він заводить в Раду фракцію «Слуги народу» в розмірі майже 250 депутатів. Члени команди Зеленського раніше розповідали, що розраховують плюс до сотні своїх кандидатів-списочників, додати десь 70 мажоритарників, але реальність перевершила всі очікування. За попередніми даними, «Слуга» несподівано для всіх отримує 125 мандатів по мажоритарці, що разом зі 120 депутатами за списком, дозволяє говорити про монокоаліцію. Причому з запасом. Такої мегафракції український парламент не пам’ятає – навіть Партія регіонів, яка свого часу була гегемоном, змушена була при важливих голосуваннях блокуватись з комуністами Симоненка чи соціалістами Мороза. Подібний розклад має для Зеленського й зворотній бік: тепер йому нема на кого звалювати відповідальність за невиконані обіцянки.

Ще один виклик, з яким доведеться зіштовхнутись керівництву «Слуги народу» – як втримати величезну фракцію, багато членів якої вперше зустрінуться один з одним в парламенті. Різношерстість персонального складу партії-переможця парламентських виборів вражає: окрім давніх знайомих Зеленського та представників його команди, тут і бізнесмени, і актори, і телеведучі, і експерти, що звикли працювати на західних грантах, і просто неоднозначні експресивні персонажі як Ліза Богуцька чи Макс Бужанський. Більш того, серед мажоритарників є люди, на яких взагалі мало хто звертав увагу, доки вони несподівано за рахунок бренду не перемогли ресурсних кандидатів. Серед таких, скажімо, позаштатний кореспондент та весільний фотограф Сергій Штепа. Він несподівано, може, навіть для свого партійного керівництва «виніс» з округу діючого нардепа, президента «Мотор Січі» В’ячеслава Богуслаєва.

«Службовий» тімбілдінг

Голова Офісу президента Андрій Богдан допускав, що частина з депутатів «Слуги народу» не виправдає сподівань: можливо, їх куплять і вони братимуть хабарі, але 60–70% залишаться «нормальними ідеологічними людьми». Немаленька така «забраковка». Керівник партійного штабу Олександр Корнієнко в інтерв’ю «Главкому» навпаки побився об заклад, що протягом року «тушок» у фракції не буде. За його словами, зараз майбутні депутати притираються один до одного під час робочих груп в штабі партії: «У групових дискусіях напрацьовуються законодавчі ініціативи, які будуть далі реалізовуватись. У бізнесі це називається адаптацією співробітника, коли його включають у робоче життя компанії. Ми зараз цю корпоративну культуру вибудовуємо». Наступного тижня почнеться навчання майбутніх депутатів-«слуг» у Київській школі економіки – їм організують виїзд в табір, де вони будуть проходити навчання та тімбілдінг.

Також Корнієнко пообіцяв запровадити заходи для посилення депутатської дисципліни та навіть ввести сенсорну кнопку. Розмови про останню ведуться вже давно, але жодна партія влади, незважаючи на декларації, не була зацікавлена у повній відмові від «кнопкодавства», бо в залі часто фізично не вистачало депутатів під час важливих голосувань. Чи зможе президент змусити своїх численних «зе-депутатів» регулярно ходити на роботу і сидіти в залі не тільки в день прийняття присяги? Насправді, тут багато залежить від регламенту, зміну якого можуть ініціювати новообрані депутати.

Політолог Віктор Таран впевнений, що фракція «Слуги» не буде цілісною і перші проблеми почне відчувати приблизно за півроку.

Політтехнолог Андрій Золотарьов прогнозує проблеми ще раніше. «Там дуже багато людей на кшталт весільного фотографа, яким буде дуже важко встояти перед спокусами, – каже експерт. – До них підуть гінці від серйозних людей з фінансовими пропозиціями щодо лобіювання інтересів – депутатських запитів, проштовхування законопроектів, поведінки під час голосувань. У майбутньому форматі парламенту це робити важче, але такі спроби будуть і все це буде відбиватись на атмосфері всередині фракції. Мажоритарники будуть так чи інакше пов’язані з місцевими елітами, у яких можуть бути свої інтереси».

Випробуванням на міцність для «Слуги», за словами Золотарьова, буде завершення «медового місяця» нової влади: «Криза довіри до неї може призвести до того, що нові обличчя почнуть розповідати, які вони досвідчені професіонали, і дистанціюватись від фракції. Загалом питання цементування і внутрішньофракційної дисципліни стане одним з ключових, бо люди там зібрались різні, у партії нема чіткої ідеологічної складової».

Політолог Володимир Фесенко називає традиційні проблеми будь-якої великої фракції, які актуальні і для «Слуги народу». Мова про неминучі внутрішні протиріччя та центробіжні тенденції. «Але розколотись вона може, тільки якщо буде розкол в самій команді Зеленського. А так мінімум півроку фракція не буде самостійним суб’єктом і виконуватиме рішення, які будуть приймати в Офісі президента і Кабміні. Зараз для Разумкова, чи хто там керуватиме фракцією, буде головним болем розбудова оптимальної системи керівництва. Фракція ж у півтора рази більше, ніж та, яка була у Партії регіонів. Звісно, з часом хтось відійде, неминуче виявляться випадкові люди, але не думаю, що це кардинально позначиться на фракції», - вважає експерт.

Конституція на замку

Монополізація парламенту, з одного боку, полегшує життя, бо виключає різноманітні мутні «договорняки», якими завжди відзначалась Верховна Рада. Але з іншого – перетворення іншої частини парламенту на статистів порушує систему балансів, яка, хоч криво та косо, але діяла раніше. Звичайної більшості (226 голосів) достатньо для того, щоб наламати дров, коли тебе ніхто більше не контролює, але конституційної (300 голосів) у президентської партії все-таки, на щастя, нема.

Виконавча директорка Українського незалежного центру політичних досліджень Світлана Конончук зауважує, що важливо мати в Раді конструкцію, яка не буде монополізована однією силою: «Внесення змін в Конституцію будуть відбуватися більш зважено з урахуванням інтересів інших політичних сил. Це дуже важливо для нашої країни, яка все-таки немає такої стійкої традиції демократії. Вона піддана різним зовнішнім впливам, у тому числі не дуже добрим. Тому вкрай важливо у парламенті мати широку стійку більшість, яка не буде монополізована однією політичною силою».

Як приклад Конончук наводить потенційні плани команди президента під шумок провести ще й дострокові місцеві вибори. За Конституцією вони мають пройти в 2020 році, тож щоб змінити цю дату, йому доведеться домовлятися з іншими фракціями. Або якимось чином провести позачергові вибори, але восени 2020-го проводити чергові знову.

Тож те, що «Слузі народу» поки далеко до одноосібної конституційної більшості, є певним запобіжником від «наполеонства» її лідерів та спроб погратися з Основним законом. А це особливо актуально в світлі того, що в команді нового президента самі визнають, що нічого особливо не планують заздалегідь, а діють спонтанно. І тепер у цих креативних хлопців руки сверблять свої численні ідеї реалізувати.

Павло Вуєць, «Главком»