Хто тягне Вову і Славіка? Для Вакарчука та Зеленського настає «час Х»

Вірогідність появи у виборчому бюлетені на президентських виборах справжніх, а не політичних шоуменів з наближенням початку виборчої кампанії – 31 грудня – зростає. Канал «1+1» заповнений роликами, які формально анонсують серіал «Слуга народу», а реально працюють на створення політичного іміджу «квартальника» Володимира Зеленського. Відомий комік грає в серіалі головну роль – Василя Голобородька, колишнього вчителя історії, який несподівано став президентом України. Фактично це вже готова основа для сценарію президентської виборчої кампанії, якщо Зеленський вирішить брати в ній участь.

Попри те, що головний спонсор коміка Ігор Коломойський натякав на підтримку на виборах Юлії Тимошенко, з контенту його телевізійного холдингу особливо ставлення до ЮВТ наразі не помітно. Висновок простий: досі ні про що не домовились. Проте майже в кожному випуску новин присутній кандидат від ручної «приватівської» партії «Укроп» Олександр Шевченко, а як тільки новини завершуються, настає час героя Зеленського. Він зухвало в анонсах серіалу викриває підступних українських корупціонерів.

«Вони абсолютно серйозно і цілеспрямовано тягнуть Вову, – переконує «Главком» впливовий співрозмовник з опозиційних кіл. – Уявіть, що завтра Зеленському дають бюджет в $200 млн. Він сам по собі «дуже неглупий», а якщо його доповнить хтось конструктивний, хто допоможе йому обрати правильну нішу, то він і Порошенка завалить, і всіх. Зауважте, як тільки обрали Порошенка, одразу почали розкручувати «Слугу народу». Це ж абсолютно геніальна технологія. Тому я далеко не впевнений, що у другому турі будуть Тимошенко і Порошенко».

Підстави для таких прогнозів мають цілком реальне підґрунтя – за останнім дослідженням групи «Рейтинг», за Зеленського-президента готові голосувати 7,8% опитаних, що вже на відсоток більше, ніж за діючого голову держави. Вражає і підтримка цілком реально зареєстрованої, але поки віртуальної партії «Слуга народу». Вона виходить на друге місце після «Батьківщини» з 8,2 %. Дослідження Київського міжнародного інституту соціології дає Зеленському 11,8 % серед тих, хто вже визначився з вибором, що теж співставно з рейтингом Порошенка.

Інший потенційний політик-новачок (опустимо короткочасну депутатську каденцію) фронтмен групи «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук демонструє скромніші показники – 5% (8,4 % за версією КМІСу серед тих, хто визначився), але в нього поки нема такої потужної телевізійної розкрутки. На навколополітичних тусовках на кшталт Ялтинської європейської стратегії Вакарчук з’являється у колі політиків, але напускає туману, інтригуючи проханнями «трохи почекати». Музикант заявляє, що готовий до того, що в разі походу в політику його минуле стане предметом публічного розгляду: «Це найлегша частина з того, що тобі треба зробити, якщо ти хочеш бути політиком. Якщо ти не готовий до цього, то не варто навіть приходити і сідати в це крісло. Я – готовий». І розумійте цю фразу як хочете. На додачу до цього минулого тижня Вакарчук розродився черговою статтею із серії, як нам далі розбудовувати державу. Причому вона вже була не такою абстрактною, як його попередні наївні роздуми. Святослав пропонує хоч і не дуже оригінальні, списані в американців, але принаймні конкретні рецепти повернення довіри до судової гілки влади.

Шанс для «соросят»

Хоча Вакарчука та Зеленського щодо їхнього потенційного походу в політику зазвичай згадують в єдиній парі, у них все ж різний виборець. Відповідно, різниться і стратегія його зваблення. За спостереженнями соціологів, електорат Зеленського зосереджений на Півдні та в Центрі країни, в той час як Вакарчука – в Центрі та на Заході. Якщо в кампанії Зеленського, як можна припустити, переважатиме тролінг з наїздами на всіх політиків та використання на повну творчих здібностей колективу «Кварталу 95», то Вакарчук примірює на себе значно серйознішу, а інколи навіть надто пафосну роль. І настане час, коли йому буде треба презентувати свою ціннісну команду. Враховуючи неприховану симпатію до Вакарчука з боку олігарха Віктора Пінчука, очевидно, що нове телешоу на ICTV «Нові лідери» стало своєрідним кастингом в цю команду.

«Потенційне оточення Вакарчука – громадські активісти та професійні антикорупціонери, – говорить політтехнолог Андрій Золотарьов. – Я б цю публіку назвав «соросятами» (від прізвища американського «політичного мецената» Джорджа Сороса – «Главком») Взагалі з США Вакарчука може підтримати демократичне крило. І все ж і Святослав, і Володимир є кандидатами другого ешелону у порівнянні з Порошенком та Тимошенко. Водночас я дивлюся не на поточні рейтинги, а на потенціал та як і хто розгортає кампанію».

Потенційно Вакарчука мріють використати як потяг для потрапляння у парламент представники таких невеликих, але досить структурованих сил як «Демальянс», «Сила людей» та інші. Ця ніша обласкана лідерами громадської думки у Facebook, але навіть за об’єднання шансів потрапити до парламенту у «малюків»-ідеалістів мало. Тож треба шукати новий рейтинговий центр тяжіння. Хтось сподівався, що таким стане Михайло Саакашвілі, хтось приглядається до Анатолія Гриценка, а хтось – до Вакарчука, який цілком підходить цим силам за типажем та за візією, яку декларує.

Так, єврооптиміст Мустафа Найєм вже наголошував, що готовий підтримати Вакарчука, якщо той буде єдиним кандидатом від згаданих вище сил та «Самопомочі». Колега по парламенту та друг Найєма Сергій Лещенко також вважає: у Вакарчука є всі шанси вийти у другий тур президентських виборів і навіть у ньому перемогти. Але «герой роману» поки що мовчить про свої плани.

В обійми Садового та Гриценка?

Потенційне об’єднання зусиль двох відомих львів’ян – Вакарчука та мера Львова Андрія Садового з його кульгавою «Самопоміччю», на думку політолога Володимира Фесенка, може стати в пригоді їм обом. «Садовий боїться йти на президентські вибори, а висувати когось іншого від «Самопомочі» – ризиковано, бо з’явиться конкурент. А Вакарчук точно не претендуватиме на роль партійного лідера та приватизацію «Самопомочі», – робить висновок Фесенко.  Водночас експерт бачить все більше ознак того, що і Вакарчук, і Зеленський таки будуть балотуватись. «Для Святослава, який укладе угоду з Садовим значною мірою вирішиться проблема команди, а для «Самопомочі» – кандидата в президенти». До того ж, нагадаємо, що Вакарчука з Садовим пов’язують через персону іншого їхнього відомого земляка – російського олігарха Михайла Фрідмана, який щорічно проводить у Львові масштабний джазовий фестиваль.

У будь-якому випадку, на думку політолога, аби компенсувати свої недоліки, Вакарчуку важливо створити суспільно-політичний рух ще до президентських виборів, аби показати, що його підтримують люди з політики, з громадського сектору, з бізнесу. Також Фесенко зазначає, що участь Вакарчука у виборах вигідна для президентської команди, бо вона розмиває сегмент «майданних» сил, послаблюючи потенційних конкурентів Порошенка. А тому і Анатолій Гриценко, і, меншою мірою, Юлія Тимошенко зацікавлені, аби фактора Вакарчука на виборах не було.

Невипадково Віктор Балога, який бере важливу, але неформальну участь у виборчій кампанії Гриценка, стверджує, що чекає на об’єднання «першого непрохідного» з Вакарчуком та Садовим. На думку Балоги, похід різними колонами в президенти не матиме сенсу. Сам Гриценко розповідає, що знайомий з Вакарчуком вже 15 років, ходить на його концерти і готовий до єднання зусиль на президентських виборах.

Але нинішні несподівано високі рейтинги Зеленського і Вакарчука, які ще не робили офіційних заяв, все ж не мають вводити в оману. Їхній електорат – переважно молодь, яка може підтримувати на словах, але ходить на виборчі дільниці дуже нестабільно.  «Виборець цієї пари – типовий «противсіх», – зазначає Андрій Золотарьов. – Він плюється, дивлячись на реальність української політики, та коли доходить до голосування, проявляє куди нижчу активність, ніж пенсіонери чи люди середнього віку. Але розкривати карти та активізуватись їм обом треба буде не пізніше листопада – це дедлайн. Це ж буде змагання не тільки облич, а й політичних машин, які треба встигнути завести».

Володимир Фесенко не такий категоричний щодо дедлайну. Експерт вважає, що Вакарчук і Зеленський будуть затягувати своє рішення, аби провести максимально коротку кампанію і мінімізувати ризики нападок з боку конкурентів. «Думаю, Вакарчук скаже «так» не раніше січня», - вважає політолог.

Поки не биті

Дійсно, поки ця парочка не зазнавала реальних ударів «під дих», якими «славиться» велика політика. Зеленський з його гострим язиком і сам зможе відповісти тим, хто дорікне йому відвертою лояльністю до Ігоря Коломойського чи «непатріотичною» позицією у деяких питаннях. Фронтмен «Кварталу» вже був «зашкварений» в декількох скандалах на кшталт публічних та досить зухвалих суперечок з СБУ щодо заборони телесеріалу «Свати», але, як бачимо, це зіграло тільки на підвищення його популярності.

Вакарчук такої товстошкірості ще не демонстрував. Та варто не сумніватись: коли в ньому побачать серйозного опонента, то нагадають і згадані вище зв’язки з кремлівським олігархом, і невиразний депутатський досвід, і витання у хмарах та схильність тікати від прямих запитань. Наразі ж Вакарчук у «теплій ванні» – він проводить зустрічі з представниками українського і західного бізнесу, а ті приглядаються до нього, бо з часом можуть розглядати як перспективну інвестицію. Якщо, звісно, Святослав буде переконливим.

Поки ж Вакарчук країні загадково посміхається, «Слуга народу», за інформацією «Главкома», вже готує перший партійний з’їзд. Свого часу реєстрацію політичної сили на юриста Івана Баканова, який керує ТОВ «Квартал 95» з 2013 року, Зеленський пояснював тим, аби розкручений бренд не вкрали якісь пройдисвіти. Але тепер, схоже, настав час запускати цей «сплячий» проект в діло. Хай Банкова напружиться – у Порошенка досі здригаються, згадуючи хамовиту сценку «Вечірнього кварталу» з бродінням Коломойського президентським кабінетом.

А те, що з високими рейтингами «вискочок»-шоуменів вимушені рахуватись справжні політики – поганий сигнал для останніх.

Павло Вуєць, «Главком»