Кадровий тупик президента. Конституційний суд дав по руках Зеленському

У вівторок Конституційний суд розглянув законопроєкт про розширення повноважень президента України щодо призначення та звільнення керівників Національного антикорупційного бюро і Державного бюро розслідувань та визнав його частково неконституційним.

Суд встановив, що законопроект не відповідає частині першій частині ст. 157 Конституції. Вона передбачає, що Основний закон не може бути змінений, якщо ці правки передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини. На думку суддів, законопроєкт порушує баланс повноважень президента і Кабміну і сам принцип розподілу влади. Судді в своєму рішенні стверджують, що опосередковане підпорядкування НАБУ та ДБР президенту «створить загрозу незалежності цих органів, призведе до концентрації виконавчої влади у президента, його конкуренції з органами виконавчої влади, а отже, до нівелювання гарантій прав і свобод людини і громадянина».

При цьому повноваження глави держави призначати керівників цих органів передбачені в законах про ДБР та НАБУ, які тепер, вочевидь, визнані такими, що суперечать Конституції.

Таке рішення Конституційного суду може суттєво охолодити запал Зеленського, який збирався кардинально перезавантажити неефективні антикорупційні органи. Якщо, звісно, він ще в нього залишився. Але з цим рішенням Конституційного суду виникає і інше питання – фактично і ДБР, і НАБУ, керівників яких свого часу призначав саме президент, всі ці роки існували в напівлегальному стані. Як тепер бути зі справами, що вони вели, та рішеннями, які приймали? Чи є розуміння в команді Зеленського, що з цими органами робити далі?

Спадок Порошенка

Верховна Рада нового скликання на початку своєї роботи у вересні надіслала на розгляд до Конституційного суду цілу купу проєктів – окрім зазначеного, йшлося про ініціативи зменшення кількості депутатів, запровадження нових уповноважених Верховної Ради, народовладдя, позбавлення депутатів мандатів за прогули і кнопкодавство, скасування адвокатської монополії тощо. При цьому однією з перших змін до Конституції в новому парламенті стало скасування депутатської недоторканості, але тут депутати скористались вже існуючим позитивним висновком Конституційного суду.

Ідею внести до Конституції право президента призначати голів НАБУ та ДБР можна пояснити просто – це уніфікація з діючим законодавством та існуючим станом речей. Попередник Володимира Зеленського Петро Порошенко призначав і Артема Ситника (директор НАБУ), і Романа Трубу (директор ДБР) на підставі законів, хоча за Конституцією таких повноважень не мав. Зрозуміло, коли писався наш Основний закон, а точніше вичерпний перелік посад, на які призначає голова держави, ніякими НАБУ та ДБР в Україні ще не пахло. Тим більше, що Ситник з Трубою насправді виграли конкурси, і укази президента, які фіналізували результат кадрового відбору, можна назвати суто церемоніальними.

Але Конституційний суд таку логіку не сприйняв, що було добре видно на прикладі рішення щодо іншого новоствореного органу. Ще в червні 2019 року, одразу по завершенню президентської каденції Порошенка, він визнав неконституційними окремі положення закону «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (НКРЕКП). 

Факт в тому, що Конституційний суд в своєму рішенні чітко вказав, що президент та Верховна Рада мають діяти в межах конституційних повноважень, зокрема, щодо участі у формуванні лише тих органів, які передбачені Конституцією. І ці повноваження не можуть бути розширені законом або іншим нормативно-правовим актом.

«КСУ дійшов висновку про те, що повноваження глави держави та єдиного органу законодавчої влади в Україні щодо формування конкурсної комісії, як і право президента України призначати членів Комісії та достроково припиняти їхні повноваження, Конституцією України не передбачені. Вказані повноваження, закріплені Законом, виходять за межі конституційної компетенції парламенту і глави держави», – йдеться в рішенні. Тобто вже тоді судді продемонстрували, що є прихильниками досить вузьких рамок для президента.

Два «зашквари»

Цікаво, що саме зараз у керівників НАБУ та ДБР почалися неабиякі проблеми. Ситник програв апеляцію на вирок суду, який визнав його винним у корупційному правопорушенні, оскільки вартість його відпочинку у мисливському господарстві «Полісся – Сарни» перевищує встановлені законом обмеження щодо отримання подарунків. Згідно з рішенням, Ситник за це адміністративне порушення голова НАБУ має сплатити несмертельні 3400 гривень штрафу, але головне – директора Антикорупційного бюро тепер самого визнано корупціонером. У законі про НАБУ вказано, що в бюро не може бути призначена особа, на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення. Ситник під таке визначення тепер потрапляє, але в законі є шпаринка для нього – там йдеться лише про момент призначення.

Як би там не було, Ситник явно не продемонстрував очікуваної ефективності, загруз у скандалах, і Зеленський був би не проти його поміняти. Але рішення КС поки стає йому на заваді.

З Трубою – дещо інша ситуація. Він «попалився» на записах з власного кабінету, де отримував вказівки від голови Офісу президента Андрія Богдана про просування тих чи інших справ. Зі свого боку генпрокурор Руслан Рябошапка прагнув би замінити голову ДБР на людину, ближчу до себе. Народні депутати внесли правку в прийняті 3 грудня зміни до законопроєкту про ДБР – згідно з нею після набрання законом чинності директора ДБР та його заступників буде автоматично звільнено, а президент протягом п’яти днів має призначити виконуючого обов’язки директора Бюро. Після цього відбудеться новий конкурс на посаду (конкретні терміни не визначено). Президент поки закон не підписав, тож Труба продовжує лишатись керівником. Якщо ж Зеленський закон підпише, то потрапить у вищеописану пастку – закон зобов’язує його призначити нового керівника ДБР, а Конституція забороняє. Найочевидніший шлях вирішення ситуації – зміни до профільних законів, в яких буде уточнено, що голів НАБУ та ДБР призначає не президент, а, скажімо, Кабінет міністрів.

У «Слузі народу» припускають, що рішення КС змусшує їх саме до такого варіанту. Нардеп Олександр Качура в розмові з «Главкомом» розповів, що закони, які регулюють роботу цих органів, мають бути приведені у відповідність до Конституції. «Але це більше технічний момент – все одно основну роль грає конкурсна комісія, а хто підпише її результати, не має значення», – зазначає депутат. Проте, враховуючи пристрасті, які киплять в Верховній Раді в останній пленарний тиждень, незрозуміло, коли у депутатів дійдуть руки до зміни ще й цих законів.

Варто зауважити, що це зараз, коли президент і уряд представляють одну команду, нема великого значення, хто буде підмахувати кадрові призначення. Якщо ж монобільшості не існуватиме, то рішення КС матиме не такі вже формальні наслідки.  

За інформацією «Главкома», наступний невтішний для конституційних ініціатив президента висновок Конституційний суд може дати щодо законопроєкту про позбавлення мандату депутата за прогули та кнопкодавство. Принаймні Венеціанська комісія направила дуже негативні сигнали щодо таких «репресій» проти депутатів – зокрема, на думку комісії, прив’язка депутата тільки до сесійних засідань обмежує його в здійсненні інших функцій з представництва інтерсів його виборців.

Павло Вуєць, «Главком»