Мова та віра в обмін на землю. «Слуги народу» знайшли ключ до Медведчука?

Проміжні заміри рейтингів політичних сил демонструють певне (хоч і цілком прогнозоване) просідання партії «Слуга народу». При цьому на другому місці впевнено закріплюються любителі Путіна з «Опозиційної платформи – За життя».

У президентських рейтингах такі ж тренди. Тут на друге місце (тобто у другий тур) виходить один із лідерів ОПЗЖ Юрій Бойко. Поступове посилення позицій найбільш проросійської фракції парламенту відбувається, вочевидь, і за рахунок колишніх виборців Зеленського та «Слуги народу», які розчаровані тим, що в їхнього вчорашнього кумира не виявилося чарівної палички. Проте останні ініціативи «зеленої» команди свідчать: вона всерйоз націлилася або воювати за електорат з Бойком та Медведчуком, або ж співпрацювати з колишніми регіоналами.

У парламенті торгують землею

Останній пленарний тиждень продемонстрував дивні договорняки між цими двома фракціями. Протягом кількох тижнів Рада розглядає дуже принциповий для Зеленського закон про ринок землі. «Опоплатформа» цей процес фактично заблокувала 3,5 тисячами своїх правок, вимагаючи голосування кожної з них. Але в останні пленарні дні правки ОПЗЖ дивним чином почали зніматися з розгляду десятками, що, звісно, суттєво прискорює процес. Тож виникає питання: яких домовленостей між «Опоплатформою» і владою було досягнуто? І чи нинішні різкі ідеологічні метання «слуг» не є результатами таких взаємних поступок.

Побіжні ознаки певного потепління стосунків між сторонами помітні хоча б з того, що раніше депутатам від президентської сили її керівництво забороняло ходити в ефіри телеканалів із орбіти Медведчука. А з віднедавна цей «блок» скасовано. Нічого вже не чути й про обіцянки Зеленського, які він давав на сто днів свого президентства. Тоді новий господар Банкової обурювався щодо джерел фінансування ОПЗЖ і погрожував повідати «дуже гучну історію, яка дуже погано завершиться».

Якщо депутатів «Європейської солідарності» тягають по допитах та шиють справи, то їхнім колегам із ОПЗЖ доводиться буквально вигадувати приводи, аби поскаржитися на «політичні переслідування». Так, наприкінці минулого року партія заявила про порушення кримінальної справи проти Вадима Рабіновича через начебто… недоплату в 2015 році за оренду дачі. Звичайно, це було подано як «тиск на опозицію», «помста за позицію», «замовлення Сороса» і таке інше. Однак з того часу навіть про цю «гучну» справу нічого не чути.

Подобрішав не лише Зеленський: у риториці «слуг народу» також усе частіше з’являються пасажі, нібито зняті з вуст того ж Медведчука.

Не Бужанським єдиним

Найяскравіший, але не єдиний, приклад – Максим Бужанський. Цей депутат від монобільшості демонстративно не встав зі свого депутатського крісла під час вшанування пам’яті Героїв Небесної сотні. Потім він разом із депутатом з ОПЗЖ зареєстрував законопроєкт щодо повернення мов нацменшин до парламентської зали. Звичайно, така турбота насамперед стосується російської мови.

Усі ці витівки можна списати на специфічність персони конкретного депутата. Власне, антимайданні погляди Бужанського були добре відомі й раніше. Можна навіть припустити, що Бужанський, як і, наприклад, «амбасадор» для Донбасу Сергій Сивохо, – це такий собі спецпроєкт для симпатиків «Слуги народу» серед колишніх виборців Партії регіонів. А втім, справа не лише в Бужанському… Слідом за ним схожі на проросійські меседжі почали один за одним озвучувати й інші «слуги».

Про дискримінацію російськомовних заволав Євгеній Шевченко. Цей депутат раніше оскандалився своїм виступом в ефірі російського телеканалу.

Голова парламентського комітету з інформаційної політики Олександр Ткаченко в інтерв’ю «Главкому» заявив, що ухвалення мовного закону в останні дні каденції минулої Ради заклало багато ризиків. І натякнув, що документ буде переглянуто – вже почалася підготовка до національних круглих столів з цього приводу. Хоча раніше міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський обіцяв мовний закон не чіпати.

Сам Бородянський, своєю чергою, відзначився на іншій ниві – церковній, яка була однією з найважливіших для попередньої влади. Міністр проігнорував результати конкурсу на посаду голови Державної служби з етнополітики та свободи совісті, в якому лідирував попередній її очільник Андрій Юраш. Саме за Юраша постала помісна українська церква. Урядовець оголосив, що рекомендуватиме Кабміну призначити на цю посаду соціолога Олену Богдан, яка посіла… третє місце. Уряд днями її й призначив. Бородянський визнав, що такий підхід був дуже суб’єктивним: «Чесно кажучи, я шукав найбільш незалежну людину, яка буде незалежною від будь-якої релігійної громади. Взагалі шукав агностика, відверто кажучи, бо він повинен проводити державну зважену політику в цьому напрямку».

За даними джерел із владного табору, церковний напрямок у Офісі президента курує заступник голови ОП Сергій Трофімов, який є затятим вірянином Московського патріархату. Він нібито й стоїть за рішенням не призначати Юраша, який дуже дратує Москву. Аби уникнути звинувачень у лобізмі інтересів РПЦ, на Банковій вирішили зробити ставку на нейтральну слабку фігуру. Оскільки основний профіль Трофімова в офісі президента – кадрова політика в регіонах, він має і інші важелі впливу на релігійну політику. Саме в обласних державних адміністраціях наразі блокується перехід релігійних громад до помісної Православної церкви України.

Влада має намір піддати ревізії не лише «мову, віру», а й справи Майдану. Галасу наробили висловлювання нового виконувача обов’язків директора Державного бюро розслідувань Ірини Венедіктової, яка також вийшла з плеяди «слуг народу». Вона виступила за скасування закону щодо недопущення переслідування учасників Революції гідності. Зі слів Венедіктової, він заважає розслідуванню вбивств правоохоронців на Майдані. Без оцінки суті цієї ініціативи вона добре вкладається в зміну дискурсу, яку зараз просувають медіаресурси ОПЗЖ та колишні соратники Януковича.

Ну, і така собі вишенька на тортику – за словами колишніх співробітників нового каналу для окупованих територій, який запускає Мінкульт, консультантами на ньому працюють ведучі «медведчуківського» «112»-го.

Намацати виборця

Таку бурхливу діяльність «слуг» можна розглядати з точки зору боротьби за електорат південного сходу, якому, за легендою, притаманні любов до російської мови, московської церкви та ностальгія за часами Януковича. Партія влади хоче зупинити відтік своїх виборців до того ж ОПЗЖ, який спостерігають соціологи.

«У Зеленського перейнялися проблемою утримання та збереження електорального ядра в 25–30%, – пояснює політтехнолог Андрій Золотарьов. – «Слуги» зараз намагаються намацати, хто є їхній основний базовий електорат, щоб не допустити обвалу рейтингу й більш-менш впевнено себе почувати на місцевих виборах. Вони зрозуміли, що які б реверанси не робили в бік виборців Порошенка чи «Свободи», вони за них ніколи не голосуватимуть. І дійшли висновку, що їхній виборець дещо інший».

Тож своїми, поки що м’якими, реваншистськими діями в мовному та церковному напрямках «слуги», з одного боку, намагаються задобрити певну частину виборців з «бужанськими» поглядами, а з іншого – підіграють Москві та її сателітам в українському політикумі. Питання в тім, чи не заграються вони.

Павло Вуєць, «Главком»