Послання президента. Про що забув сказати Володимир Зеленський
Президент проголосив у парламенті звіт, який перетворився у передвиборчий спіч
У вівторок президент Володимир Зеленський після півтора року свого правління оголосив щорічне послання про внутрішнє та зовнішнє становище України. Формально його адресатом була Верховна Рада, але, по суті, це було звернення до українців, яким вже найближчої неділі доведеться робити свій вибір на місцевих виборах.
Зеленський відрапортував про успіхи своєї влади, мимохідь згадавши про те, чого досягти не вдалося, але неодмінно вдасться у найближчому майбутньому.
Окремо дісталося від президента опозиціонерам, які його дії критикують, але при цьому самі не можуть похвалитися великими досягненнями і залишили «зеленій» владі важкий спадок.
Зеленський оголосив нову «оригінальну» філософію для країни: вона завжди має бути готова до всього або максимально швидко адаптуватися та протидіяти новим загрозам.
Промова президента багато разів переривалася аплодисментами монобільшості, а деякі депутати зі «Слуги народу» після неї навіть висловили надію, що цей, як завжди артистичний, виступ додасть партії влади кілька відсотків на виборах.
Опозиція ж прогнозовано звинуватила главу держави в популізмі, маніпуляціях та привласненні чужих здобутків.
«Главком» розібрав основні тези президентського послання та відзначив моменти, про які Зеленський скромно промовчав, або ж місця, де господар Банкової просто перекрутив факти.
Боротьба з коронавірусом
З початком його поширення ми вжили жорстких, та ефективних заходів. Ми обирали між двома сценаріями – поганим та ще гіршим. Удар по економіці через карантин чи величезна кількість хворих і померлих? Звісно, ми вибрали перший варіант. Вдалося зберегти життя тисячам українців та виграти дуже цінний час.
Бо навіть медичні системи найуспішніших країн були неготовими до коронавірусу, а наша медицина – тим паче. Була зруйнована система лабораторій – в Україні їх було аж цілих п'ять. Зараз – у десятки разів більше. Ми відновили вертикаль державних санітарних лікарів…
Ми швидко подолали дефіцит (масок). Спочатку – організували поставки з Китаю та Південної Кореї: маски, тести, дезінфектори, костюми, апарати ШВЛ. А згодом – розгорнули та налагодили масштабне українське виробництво. Ми підвищили заробітні плати медикам, що протидіють COVID-19, до 300%. Ідуть клінічні випробування українських препаратів, що мінімізують ризики ускладнень і смертності від COVID-19.
Ми витримали перший етап та пройшли його з мінімальними втратами. Так, є прогнозоване скорочення економіки та ВВП. Але воно торкнулося всіх країн світу. Та порівняно з багатьма європейськими країнами наше падіння менше.
Ремарка. В своєму виступі президент дорікнув громадянам, які нехтують протиепідемічними заходами та не носять маски, але тут він має нарікати на самого себе. Саме приклад президента та його оточення, які відвідувати різноманітні заклади без масок під час карантину, міг розхолодити і громадян. Попри те, що ще в травні Зеленський називав свою владу «майстрами спорту по боротьбі з коронавірусом, наразі Україна входить до десятки країн з найбільш критичною ситуацією. Наша країна напередодні виступу президента встановила власний антирекорд з початку пандемії за кількістю летальних випадків на добу. І це притому, що Україна знаходиться серед аутсайдерів за кількістю тестів, тож реальна кількість інфікованих може бути набагато більшою. Кошти ж з «коронавірусного» фонду при цьому перерозподілені на президентську програму «Велике будівництво». Але Зеленський у своєму виступі знайшов інших винних у розповсюдженні хвороби в особі місцевої влади, яка ігнорує хаотичні накази з Києва.
Завершення війни
Ми розблокували Нормандський процес, заблокований з 2016 року. Вдалося звільнити та повернути рідним 136 наших людей. Це наші моряки, це Олег Сенцов, Едем Бекіров, Олександр Кольченко, Станіслав Асєєв та багато інших. Ми боремось за кожного українця – і військового, і цивільного.
27 липня було оголошено про припинення вогню. Сьогодні режим тиші триває 86-й день поспіль – найдовше за роки війни. Чи ідеальний він? Ні… Але треба визнати – кількість пострілів суттєво зменшилась. За всі ці дні ми маємо одну бойову втрату. Це боляче. Але те, що з’явилися дні, тижні і навіть уже місяці, коли ми не ховаємо своїх героїв, коли не плачуть матері та діти, – дає нам надію. Коли місцеві жителі кажуть, що не слухають новини про «тишу», бо чують реальну тишу, – це дає надію.
Європейський Союз, США, Канада, Велика Британія, Туреччина та інші наші партнери продовжують незмінну підтримку України. Наші дипломати безперервно працюють для підготовки наступного Нормандського саміту в Берліні. Ми чекаємо на його найскоріше проведення і продовження діалогу та руху задля настання в Україні бажаного миру.
Вже сьогодні на вільних територіях Донеччини й Луганщини ми будуємо новий Донбас. Сучасний, безпечний, заможний. Але щоб зробити таким регіон, який найбільше постраждав від російської агресії, потрібні особливі економічні умови. Нам потрібна Стратегія розвитку економіки Донецької та Луганської областей, що включатиме податкові та митні преференції, страхування військово-політичних ризиків для інвесторів, арбітраж за міжнародними стандартами. Робота над нею вже почалася.
Настання миру в Україні не означає, що ми перестанемо дбати про армію. Навпаки, лише сучасне та боєздатне військо буде гарантом подальшого дотримання миру та запорукою безпеки України.
Ремарка. Перемир’я за президентства Зеленського, дійсно, триває довго. Але його ціною стало відведення військ на лінії розмежування без забезпечення безпекової складової та фактична відмова від залучення міжнародної миротворчої місії. До Тристоронньої контактної групи було введено такого специфічного персонажа з минулого, як екс-глава уряду Вітольд Фокін, якого після низки скандальних заяв щодо повномасштабної амністії, які нібито не співпадали з офіційною позицією Банкової, було звідти прибрано. Тепер Зеленський хоче актуалізувати проблему Донбасу проведенням опитування під час місцевих виборів з питанням, чи потрібно там запровадити вільну економічну зону. Що саме мається на увазі, більшості виборців просто незрозуміло. Президент заявив про бажання збільшити видатки на безпеку і оборону, проте це відбудеться, зокрема, за рахунок таких відомств як МВС та СБУ.
Боротьба з корупцією та посадки
У моїй програмі написано: не боротьба з корупцією, а перемога над нею. Та є підозра, що правоохоронні органи дочитали речення не до кінця і сприймають як завдання лише першу частину – «не боротьба з корупцією». Скажу чесно – мені це набридло. У нас нульова толерантність до корупції, це підтверджують наші партнери у Європейському Союзі, у США. Та чи достатньо президенту не красти, щоб не крали інші?
Люди кажуть: весна прийшла. Де посадки? Вірите чи ні, але саме цим питанням та словами, які не можна казати на телебаченні, я починаю кожну нараду з керівниками всіх наших правоохоронних органів. Щоразу я нагадую їм, що створені всі умови. Будь ласка: ми повернули кримінальну відповідальність за незаконне збагачення. Є можливість конфіскації незаконних активів. Повна оперативна незалежність НАБУ і САП, якої не було з 2015 року. Запустили роботу Вищого антикорупційного суду. Перезавантажили НАЗК. Вони казали: нам заважають тільки телефонне право та відсутність політичної волі. Воля є. Телефонного права – немає. То скажіть, де ж той телефон? Може, хоч так буде результат?
Я прошу народних депутатів зосередитися на Антикорупційній стратегії на найближчі чотири роки. Я не заспокоюсь і доведу всім, що Україна без корупції – це не фантастика, це має бути реальністю. І мені байдуже, скільки заради цього потрібно буде змінити наших керівників правоохоронних органів – міністрів, інших керівників.
Ремарка. Насправді, за всього щирого бажання президента боротися з корупцією, великих успіхів в цьому напрямку досі не видно. На «зашкварах» попадаються як рядові депутати від «Слуги народу», так і особи з найближчого оточення президента. Соціологічні дослідження демонструють, що громадяни не вважають боротьбу з корупцією у вищих ешелонах влади успішною. Про це прямо говорять і наші західні партнери. У рейтингах сприйняття корупції Україна спускається все нижче.
Власне, визнав це й сам Зеленський, виставивши антикорупційним органам незадовільну оцінку. Але постає логічне питання – що заважає президенту і контрольованій ним монобільшості провести будь-які кадрові рішення, зокрема, в правоохоронних органах? Що заважає дати старт анонсованому президентом запуску Служби фінансових розслідувань? Схоже, «посадки», які вже стали мемом, знову переносяться на потім.
Недоторканість президента і нардепів
Було багато спроб, та за каденції жодного президента не було ухвалено закон про імпічмент президента. Ми це зробили. Опоненти кажуть, що це фейк, і насправді закон не працює. Але те саме ви казали і про зняття депутатської недоторканності.
Чому ж тоді вперше в історії України депутат провладної, президентської партії після публікації відео від НАБУ вже через два дні отримує підозру, а через тиждень опиняється в слідчому ізоляторі? А на контраргумент про вихід під заставу скажу: прочитайте, що стосовно цього я пропонував у програмі. І як би там не було – це історичний прецедент. І не єдиний.
Ремарка. Власне, Зеленський сам непрямо визнає, що імпічмент за прийнятим законом реалізувати малореально. Щодо скасування депутатської недоторканості, то притягнути депутата до відповідальності неможливо без згоди генпрокурора, діяльність якого президент раніше критикував. І на затримання того ж депутата від «Слуги народа» Олександра Юрченка, про прецедент з яким згадує Зеленський, Офіс генпрокурора давав згоду з великим скрипом.
До купи
Крім цього, президент в посланні поставив собі у заслуги речі, до яких має дуже далеке відношення. Наприклад, отримання Україною статусу партнера НАТО, надання громадянства іноземцям, які захищали Україну, надання оборонної допомоги від західних партнерів тощо. Але як сеанс самопіару перед місцевими виборами, які відбудуться за кілька днів і про які голова держави не забув нагадати наприкінці, послання свою роль зіграло. Тепер головне, аби виборці до неділі не забули про всі перераховані з трибуни досягнення і кому вони мають за них завдячувати.
Павло Вуєць, «Главком»