Вся коломойська рать. Чому у Зеленського тепер болить голова?

Президентську фракцію в Верховній Раді штормить, хоча її керівництво браво рапортує, що ніякого розколу нема. Володимир Зеленський навіть проводив 18 жовтня з керівництвом фракції зустріч, на якій обговорювалася дисципліну «слуг народу». Зокрема, депутати бунтували проти голосування за законопроект № 1031 про незаконне збагачення. Але з тих пір ситуація у монобільшості тільки погіршилася. Приводом для чергового скандалу стало скандальне голосування на парламентському фінансовому комітеті минулого тижня. Тоді більша частина депутатів від «Слуги народу» провалили антикорупційний законопроект, що виводить зі схеми оцінки житла посередників. Депутатів гучно звинуватили у хабарах, а ті у відповідь влаштували поліграфшоу: коли самі собі, а не уповноважені органи, влаштували перевірку на детекторі брехні.

На килим до президента

Подивившись на цей рейвах, керівництво фракції, а також президент, який минулого тижня перебував в Японії, на самому початку сесійного тижня зібрали «слуг народу» на закриту зустріч. Вже традиційно вона відбулась у бізнесцентрі «Парковий» - місці тріумфу Зеленського і його партії. Саме там вони зустрічали тріумфальні для себе результати президентських і парламентських виборів. Але приводи для нинішнього збіговиська вже не такі радісні…

Рішення за наслідками вчорашніх зборів, як анонсував заступник голови фракції Олександр Корнієнко, мали бути «принциповими». Темами для обговорення мали стати, зокрема, останній скандал на фінансовому комітеті, а також введення імперативного мандату, який би тримав фракцію в страху та не давав задивлятись на пропозиції зі сторони. Наразі, нагадаємо, позбавити нардепа мандата можна лише якщо він сам покине фракцію, при цьому буле списочником, а не мажоритарником, у якого є імунітет. Перша спроба продавити таку норму викликала бунт серед «слуг», і керівництво фракції відклало її до кращих часів, але не відмовилось від неї. 

За інформацією «Главкома», до теми імперативного мандату на зборах фракції так і не дійшли, бо пристрасті розгорілись і без цього. 

Найбільше уваги приділили скандалу у фінансовому комітеті. Олександр Дубінський та Ольга Василевська-Смаглюк (обидвоє вихідці з каналу «1+1» Ігоря Коломойського), яких публічно звинуватили у корупції, категорично вимагали вибачень. Екс-ведучого програми «Гроші» Дубінського взагалі можна назвати  головним бунтарем у фракції. Він показово саботує голосування в Раді, проте відривається за її межами: відкрито критикує «політику партії» та вважає, що вона рухається не тим шляхом. Його, як і всіх колишніх співробітників «плюсів» з мандатами, вважають людиною Коломойського. Олігарх, судячи з усіх останніх подій отримав чималу квоту у фракції. У свою чергу нардеп Дубінський, який переміг на окрузі одіозного Ігоря Кононенка, стверджує, що діє за власною ініціативою.

Пішли навіть чутки, що від Дубінського, як поки що головного джерела проблем, керівництво фракції думає позбутися, але поки цього не робить. Причина – побоювання наразитись на відкритий конфлікт з Коломойським та показати приклад іншим мажоритарникам, які слідом самі покинуть фракцію. Забрати мандат у них, як вже зазначалось, неможливо. Так само поки лишили у фракції зашквареного скандальним листуванням в парламенті В’ячеслава Медяника та Євгенія Шевченка, що засвітився в ефірі російського пропагандистського телеканалу.

Перші скандали та провокаційна поведінка Коломойського, який називає одного міністра «дебілом», другого – «покидьком», дозволяють говорити, що моноліту монобільшості, яка й раніше давала збої, вже нема. Кількості штиків, які орієнтуються виключно на Зеленського, не вистачатиме для роботи «зеленого принтера» - одноосібного і швидкого прийняття рішень. 

Дубінський – не єдиний персонаж в «Слузі», якого пов’язують з олігархом. Провладних депутатів вже неодноразово ловили на лобіюванні ініціатив, вигідних Ігорю Валерійовичу. Сам Коломойський у звичній для нього манері «а я шо?» стверджує, що не має ніякого впливу на фракцію. Звісно, при цьому лукавить, і це чим далі, тим помітніше, особливо при обговореннях та голосування за принципові для олігарха питання. Групу Коломойського» в Раді видає часта синхронність голосувань (точніше, неголосувань) за ті чи інші питання. 

Батальйон Ігоря Валерійовича

Описуючи проблему, голова фракції «Слуги народу» Давід Арахамія кілька тижнів тому заявляв, що олігарх має вплив лише на 7–9 депутатів у фракції, яких він інтегрував туди під час виборчої кампанії. Насправді ж, людей, пов’язаних з Коломойським спільним минулим, набагато більше. Лік іде на десятки. Окрім «Слуги народу», є вони і в групі «За майбутнє» – аналог депутатської групи мажоритарників «Відродження» в парламенті минулого скликання, контроль над якою також приписували Коломойському. Тільки тепер в ній нема відомого «рєшали» Віталія Хомутинника. Ця група задумувалась як своєрідна підпорка монобільшості, але з цими хлопцями (а відповідно з Коломойським) треба домовлятись кожного разу заново. Або ж іти за домовленостями до інших фракцій парламенту. Тоді вага навіть найменшого «Голосу» може серйозно зрости.

Простіше кажучи, якщо підконтрольні олігарху штики синхронно влаштують бунт, роботу мегафракції можна просто заблоковано. 

Тож придивимось ще раз, що представляє наразі собою «батальйон Коломойського» у Верховній Раді. Звісно рівень близькості до олігарха у всіх цих депутатів відрізняється, але у кожного він безперечно є. 

«Слуги»

Олександр Ткаченко – колишній гендиректор телеканалу «1+1», якого Коломойський зараз просуває на голову Київської міської адміністрації. Але поки операція по зміщенню Віталія Кличка заглохла. 

Артем Ковальов – ще один колишній працівник медіахолдингу олігарха, займав посаду гендиректора інформагентства УНІАН.

Олександр Дубінський, Ольга Василевська-Смаглюк, Сергій Швець – колишні телеведучі «1+1». Найбільш активну діяльність з цієї групи веде Дубінський, який не приховує свого розчарування «політикою партії», але поки лишається у складі фракції.

В’ячеслав Рубльов – депутат Волинської облради, де очолював велику в цьому регіоні фракцію «Укропу» та обласну парторганізацію.

Юрій Мисягін, Дмитро Чорний, Владіслав Бородін – до потрапляння в Верховну раду всі вони були депутатами Дніпропетровської облради від «Укропу».

Сергій Демченко – адвокат, який в 2015 році балотувався до Київради від «Укропу», а раніше до парламенту від підзабутої нині партії «Україна майбутнього», якою опікувався соратник Коломойського Святослав Олійник.

Максим Зуєв – колишній депутат Дніпропетровської міськради, балотувався в парламент від «України майбутнього».

Сергій Северін  – колишній заступник голови Дніпропетровської облради від ще однієї близької до Коломойського партії «Відродження».

Данило Гетьманцев – голова комітету з питань фінансів, податкової та митної політики. Підозрюють в лобіюванні інтересів олігарха. Зокрема, він запропонував законопроект з підвищення ставок на залізорудну сировину, при цьому ставка ренти для марганцевої руди, яку видобувають і збагачують ГЗК Коломойського, не змінюється. Після скандалу, що здійнявся, Гетьманцев пообіцяв виправити несправедливість. Сам він будь-який зв'язок з олігархом заперечує.

Андрій Герус –  та сама ситуація з головою комітету з питань енергетики та ЖКХ. Його звинувачують в просуванні скандальної правки до закону про ринок електроенергії, яка дозволила підприємствам Коломойського розпочати імпорт електроенергії з Росії.

Ігор Фріс – приватний нотаріус з Івано-Франківська, який в минулих скликаннях Верховної Ради був помічником соратника Коломойського – власника курорту «Буковель» Олександра Шевченка.

Олександр Матусевич – колишній депутат Івано-Франківської облради від «Укропу», керував державним лісовим господарством.

Олег Дунда – в минулому керував кількома компаніями, що входили до групи «Приват».

Валерій Стернійчук – керівник студентської «Ліги сміху» на Волині, балотувався в Луцьку міськраду від «Укропу». 

Богдан Яременко – колишній генеральний консул України в Стамбулі та нинішній голова комітету з питань закордонних справ мав період членства в  «Укропі». Подейкують, що громадська організація «Майдан закордонних справ», яку очолював Яременко, отримувала фінансову підпитку від Коломойського.

Олександр Юрченко – балотувався до Київської міськради від «Укропу», очолював Голосіївську райорганізацію партії. В парламенті минулого скликання був помічником голови «Укропу» Тараса Батенка.

«Співчуваючі»

Віктор Бондар – колишній міністр транспорту і зв’язку (за президента Ющенка), нардеп 7 та 8 скликань, в минулому скликанні був співголовою групи «Відродження». Зараз функції тієї групи виконує «За майбутнє», де Бондар знову є співголовою та містком між Коломойським та іншими мажоритарниками. 

Тарас Батенко – другий співголова групи «За майбутнє», голова партії «Укроп».

Ігор Палиця – один з найближчих соратників Коломойського, який на момент потрапляння до парламенту очолював Волинську облраду. До парламенту потрапив як самовисуванець, а кандидат від «Слуги народу» великої конкуренції йому не складав.

Ірина Констанкевич – «права рука» Палиці, кілька років очолювала благодійний фонд його імені. Була народним депутатом минулого скликання, перемігши на проміжних виборах по округу № 23 від партії «Укроп».

Ігор Гузь – нардеп минулого скликання від «Народного фронту» наразі входить в групу «За майбутнє». Схвально відгукувався про Палицю, який на чолі облради виділяв кошти на реалізацію проектів на окрузі Гузя в Володимирі-Волинському.

Антон Яценко – нардеп кількох скликань, був як у лавах БЮТ, так і Партії регіонів. Йому приписують контроль над майданчиками-посередниками, через які і стався гучний скандал на фінансовому комітеті, який розсварив «слуг». В минулому парламенті Яценко був ледь не найдисциплінованішим депутатом групи «Відродження» та очолював рейтинги кнопкодавів.

Звісно, це лише ті прізвища, які є, так би мовити, на поверхні. Джерела стверджують, що на олігарха орієнтується ще десь стільки ж «сплячих» «слуг». В умовах, коли нардепи припиняють демонструвати моноліт перших місяців роботи, а протиріччя наростають, Коломойський, розуміючи, що має свою «золоту акцію», може лукаво посміхатися. Поки, як казав голова Офісу президенту Андрій Богдан, людей в список «Слуги народу» набирали абияк «по інтернету», олігарх скористався моментом і зібрав у фракції власну команду. Позиція якої може стати вирішальною в будь-який момент.

Павло Вуєць, «Главком»