Чому школи закривають 10 та 11 класи? Все про останні новації у середній освіті

Ухвалений 16 січня закон «Про повну загальну середню освіту», який став продовженням освітньої реформи «Нова українська школа», породив чимало домислів та чуток. У соцмережах з’явилися дописи від батьків, які чули, що школи припиняють прийом першокласників або планують відмовитися від набору у 10-11 класи.

Що ж насправді передбачає освітня реформа?

Мова про переформатування шкіл: вони будуть поділені на три групи. Перша – початкова, де діти навчатимуться чотири роки. Друга – базова середня, яка називатиметься гімназією, ще п’ять років навчання. І профільна середня школа, яка матиме статус ліцею академічного та професійного спрямування. Там навчання триватиме три роки. Фактично трансформація української школи запланована за західним зразком.

Жодних негайних змін не відбудеться, запевнив «Главком» заступник голови Комітету з питань освіти, науки та інновацій, нардеп від «Слуга народу» Сергій Колебошин. «Планується, що імплементація відбудеться до 2024 року. Засновники шкіл, а у нас у 98% випадків – це місцеві ради, самі визначають, за якою траєкторією рухатися і коли перепрофільовуватися. Я буду дуже здивований, якщо цьогоріч будуть перепрофільовані кілька шкіл. Нині завдання – сформувати мережу на перспективу, а потім вже проводити зміни у статутах шкіл», - зазначив парламентар.

За словами нардепа, одним з найважчих для втілення пунктів реформи є норма про максимальну кількість «першачків» у класі – 24. «У спальних районах великих міст сьогодні при чинній нормі у 28 дітей сидять по 35. Так, завдяки перепрофілюванню до 2024 року, можливо, і майновий фонд оптимізується, і з’являться додаткові приміщення, щоб ці норми втілювати. Але якщо засновники шкіл вже зараз не почнуть розбудовувати школи, ця норма буде декларативною», - визнає Колебошин.

Парламентар також зауважив, що до закону «Про середню освіту», який досі не підписаний президентом, ще немає підзаконних актів про те, як саме має перепрофілювання відбуватися. «Щодо перепрофілювання приватних шкіл – це рішення засновників. Так чи інакше,  у законі є норма про те, що за рішенням засновника дві форми – гімназія та ліцеї – може бути поєднана. Ця норма розповсюджується на всі форми власності. Тобто атестати з державної та приватної школи будуть рівноцінними – фактично, як і зараз», - додав він.

«Ця реформа розрахована більше на тих, хто пішов у 2018 році у «Нову українську школу», - доповнює колегу член профільного комітету, нардеп від «Голосу» Наталія Піпа. В інтерв’ю «Главкому» вона розповіла про власне бачення процесу перепрофілювання, про корупційні ризики реформи, а також про те, яких новацій чекати школярам та їхнім батькам вже цьогоріч.

Чи справді у половині шкіл країни, у яких навчають старшокласників, 10-11 (пізніше 11-12) цьогоріч класи будуть скорочені?

У майбутньому (з 2027 року) планується академічне навчання та професійне. Академічне – ліцеї, 10-12 класи, навчання у яких відбуватиметься за принципом профілів. Чіткого розподілу ще немає, він обговорюється – до прикладу, зараз йдеться про природничий, художній, дизайнерський, іноземної мови тощо. Ліцеї будуть як монопрофільними, так і багатопрофільними, хоча ми б хотіли, щоб більшість була саме багатопрофільними – аби після 9-го класу учень міг обирати не лише той профіль, який йому до вподоби, а й щоб цей ліцей був поближче до дому.

Є бачення, щоб ті школи, які планують бути ліцеями, вже з вересня не набирали дітей у перші класи. Київ уже почав таку практику. Є бачення, що одна з трьох шкіл є ліцеєм, відповідно, її перші класи та середні переходять у дві найближчі територіально школи, а старші – до цієї. Відповідно, нам потрібно відкривати профільний клас – скажімо, біологічний чи фізичний – лише один, а не три, а отже, зробити його якісним простіше. Є виклик із добором вчителів – адже старші класи навчати найважче. Втім, механізму добору найбільш фахових спеціалістів до викладання у ліцеях поки що немає.

Буде ще професійна освіта – це навчання у коледжах, профтехучилищах. На профосвіту також очікує реформа, проте чіткого бачення її поки що немає.

Найбільша колізія тут – це освітня програма для учнів, які навчатимуться у 10-11 класах, однак за програмою, розрахованою на 10-12 класи. Діти, які пішли минулого року у перший клас, учні «Нової української школи», у старших класах (з 2027 року) навчатимуться за профільним принципом. Як бути із дітками, які підуть у старші класи раніше, – питання. Є бачення, що 2023-2024 роки стануть пілотними: робоча група працює над тим, щоб програму, яка розрахована на три роки і на профільне навчання, вкласти у два роки. Поки що відповіді нема.

За яким принципом відбувається перепрофілювання?

Наразі поки ще не відпрацьовані чіткі принципи, за якими відбуватиметься скорочення.

Чи не вбачаєте ви корупційних ризиків для директорів шкіл, які будуть набирати дітей у свої 10-12 профільні класи?

Це цікаве запитання, його потрібно глибше дослідити. Розумієте, люди, які звикли працювати доброчесно, не завжди бачать можливість корупційної складової. В комітеті ми її не проговорювали. Ми запропонуємо механізм, ще є час. Нинішні 10-11 класи ж чіпати не будуть. Коли ж будуть пілоти і нові класи, я думаю, відбір відбуватиметься за єдиними правилами – на кшталт ЗНО.

Чи не вбачаєте ви протиріччя між запровадженим територіальним принципом (дитина зараховується в одну зі шкіл, яка знаходиться найближче до місця проживання) і цим скороченням старших класів?

У великих містах це не буде проблемою, бо школа, яка стала ліцеєм, все ж буде близько від місця проживання. Так скрізь у світі: якщо ми хочемо конкурентоспроможну освіту, то краще ходити в сусідній квартал в іншу школу. Після гімназії усі переходитимуть у ліцеї, в інші приміщення.

Що стосується сільських шкіл, ми будемо шукати варіанти. На мою думку, це точно краще, ніж сидіти у холодних сільських школах чисельністю у 6-8 учнів, і де учитель трудового навчання викладає фізику, а як починаються травневі роботи, то у школах взагалі нікого нема. Краще доїхати нормальним автобусом до райцентру за нормальною освітою. До речі, забезпечити такі автобуси – це теж виклик для держави. Потім ці діти матимуть можливість навчатися в обласному центрі, а не думати, як виїхати на заробітки в умовну Польщу.

Чи не вбачаєте ви небезпеки у тому, що чимало підлітків з неблагополучних родин після 9 класу просто залишаться на вулиці?

Не залишаться. Після 9-го класу екзамен здаватимуть усі – це як ЗНО. Відповідно, вступатимуть або на академічну освіту (10-12 класи), або на професійну. Ми будемо думати про практичне застосування набутих вмінь у ПТУ. Адже чому училища, технікуми опинилися у кризовому стані? Тому що заклади, для яких вони випускали спеціалістів, як правило, заводи, позакривалися, перестали потребувати таких випускників. Наше завдання як реформаторів, щоб профосвіта була більше прив’язана до фахів, які потрібні зараз, і щоб випускники були одразу готові до роботи.

У законі прописані нормативи про кількість учнів у класі –  до 24. Яким чином цього досягти, якщо нині у Києві, у школах по вісім перших класів і по 40 учнів у кожному?

Це буде непросте завдання для управлінь освіти, але думаю, вирішити його необхідно, бо у переповнених класах навчальний процес нормально не відбувається. Потрібно враховувати статистику щодо демографії населення, визначати кількість першачків та розуміти, де потрібно добудовувати школи. Наприклад, перші класи можна відкривати на базі ПТУ, які зараз у своїй більшості є порожніми, і які можна переобладнати.

На які новації батькам та дітям чекати цього року?

На сьогодні усі директори працюють за контрактами, але ці контракти не обмежені у часі.  Ми запровадили контракти на шість років – саме на шість, аби цей термін не збігався із класичними п’ятьма роками політичної каденції, а отже, щоб політики мали менший вплив на призначення директорів.

Школам дали можливість самостійно закуповувати необхідне устаткування.

Крім того, наразі закон передбачає добровільне проходження сертифікації вчителями. Наша фракція виступала за впровадження обов’язкової сертифікації. Цьогоріч і Міносвіти, і профільний комітет Ради готують пропозиції щодо шляхів підвищення оплати праці вчителям.

Можливе невелике підвищення зарплат вчителям, але значного збільшення очікувати не доводиться.

Чи правда, що починаючи з цього року посилюється учнівське самоврядування: і діти, і їхні батьки можуть бути присутніми на педрадах?

Присутніми бути можуть, права рішення вони не мають. Це інструмент для спілкування, налагодження стосунків з учителями, подання порад для покращення навчального процесу. Я особисто дотримуюсь думки, що у школі і вчитель дуже важливий, і учень дуже важливий. До кожного має бути повага, і стосунки мають бути партнерськими. Останнім часом батьки перебирають на себе роль всезнаючих, що теж неправильно. Адже вони надали кредит довіри освітянам, педагогам. Якщо у батьків є побажання, їх треба висловлювати у цивілізований спосіб або ж отримувати освіту і йти у школу вчити. Бо стояти збоку і критикувати – не вихід. Такі педради – це гарний спосіб налагодження комунікації.

Наталія Сокирчук, «Главком»