У рамках проекту «Думайдан-2017» стартував всеукраїнський конкурс есе «Шляхи порозуміння»

У рамках проекту «Думайдан-2017» оголошується Всеукраїнський учнівський та студентський конкурс есе «Шляхи порозуміння».

Цьогорічний проект «Думайдан-2017»: гуртуймося біля шатра порозуміння» присвячений темі пошуків шляхів порозуміння між людьми з різних етнічних груп та культурних традицій. Думайдан – експертний дискусійний проект на задану тему, який буде проходити в різних областях України протягом 2017 року в партнерстві з Міжнародним фестивалем документального кіно про права людини Docudays UA.

На заходах відбуватимуться експертні й громадські обговорення на тему толерантності, подолання стереотипів і скорочення соціальної дистанції між людьми, які походять з різних етнічних груп. Розклад заходів у межах фестивалю можна буде переглянути на сайті: docudays.org.ua.

В рамках запланованих заходів «Думайдан» об'днає навколо теми порозуміння всіх, хто бажає долучитися. Учні старших класів та студенти, можуть зробити свій творчий внесок у спільний результат цьогорічного проекту, взявши участь у конкурсі есе.

Конкурс проводиться з метою стимулювання молоді до роздумів на тему толерантності, мирного співжиття, пошуку шляхів порозуміння між людьми з різних етнічних груп та культурних традицій в Україні. Нижче ми наводимо перелік проблем, навколо яких буде будуватися дискусія цьогорічного «Думайдану».

Переможців буде відзначено цінними призами.

Термін подання есе – до 15 червня включно. 

Форма есе – вільна. 

Тексти потрібно відправляти на електронну скриньку: olena.sapozhnikova@helsinki.org.ua 

Темою есе може бути будь-яка із проблем, що зазначені нижче, а також інші проблеми з заданої теми, які видаються вам актуальними:

– проблема толерантності та толерантного ставлення – що таке толерантність, чому вона важлива для кожного з нас і суспільства в цілому;

–   проблема дискримінації за етнічною ознакою – що це таке, через що вона проявляється і чому вона небезпечна як для окремих представників різних груп, так і для суспільства в цілому;

– мова ворожнечі: висвітлення у ЗМІ та медіапросторі новин, повідомлень та ін. інформації про національні меншини з упередженим ставленням до них, поширюючи оціночне, почасти образливе ставлення авторів у суспільстві;

– «етнічне профілювання»: перенесення негативного досвіду неправомірного вчинку одного із представників однієї з національних громад на всю спільноту. Якими можуть бути наслідки для окремих груп?

– що значить для мене бути приналежним до певної національної громади;

– практика акцентування на ромській національності злочинця чи правопорушника у новинах на кримінальну тематику, всупереч етичним стандартам журналістської роботи;

– встановлення судами максимальних санкцій покарання в кримінальних провадженнях особам з яскраво вираженими етнічними особливостями;

– проблема ксенофобії: що таке ксенофобія, та як запобігти її проявам;

– роль держави у розбудові толерантного суспільства й протидії ксенофобії і дискримінації за етнічною ознакою: налагодження діалогу між владою й представниками меншин, розвиток і  реалізація етнонаціональної політики, пошуки ефективних моделей її імплементації;

– участь представників меншин в процесах прийняття рішень; проблема відтоку працездатних освічених людей з національних громад України, і як наслідок втрата державою інтелектуального потенціалу, що помітно ускладнює просування та реалізацію інтересів національних меншин у державній владі;

– навіщо вчитися налагоджувати діалог між окремими національними групами;

– створення рівних можливостей і подолання соціальної дистанції між членами суспільства й представниками різних етнічних груп, соціальна незахищеність різних етнічних груп (відсутність документів, що посвідчують особу, обмежений доступ до освіти та до медичних послуг, праці, а також незабезпечення належних умов проживання тощо);

– акцентування уваги ЗМІ лише на окремих негативних діях представників різних етнічних груп;

– відсутність кодифікації мов у окремих національностей;

– відсутність методично-навчального забезпечення навчання мов національних національних меншин в школах України;

– недостатній рівень навчання українській мові представників національних меншин;

– відсутність програми з підготовки педагогічних кадрів з викладання мов національних меншин тощо.

Організатори конкурсу: Громадська спілка «Українська Гельсінська спілка з прав людини»,  Міжнародний фонд «Відродження», Конгрес національних громад України, Міжнародна громадська організація «Інтернаціональний Союз», Рада національних спільнот України, Всеукраїнська спілка громадських організацій «Конгрес Ромен України, МБФ Ромський жіночий фонд «Чіріклі».