Хвилина мовчання: згадаймо кулеметника Павла Гуменюка

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Павла Гуменюка.

У самому пеклі на Донеччині загинув Павло Гуменюк. Йому було 26. Хлопець мав багато мрій і планів на життя. Був єдиним сином в сім’ї – опорою для матері і бабусі. 

Павло народився у Хмельницькому. До 2013 року жив у селищі Загродське, що в Кам’янець-Подільському районі. Отримав освіту юриста в Національному авіаційному університеті Києва.

Родичі пригадують, як під час навчання Павло брався за будь-яку роботу: був офіціантом, працював у клінінговій компанії й розклеював листівки. Міг підпрацьовувати на трьох роботах одночасно. Кажуть, старався для того, аби забезпечувати не лише себе, а й допомагати мамі та бабусі. 

Останнім часом у столиці Павло працював сомельє. Брат захисника Роман Гуменюк каже: це була його справжня пристрасть. 

Його хобі були – історія, філософія і література, він прочитав багато сотень книг. Якщо він кудись йшов з сумкою, то в ній обов'язково була книга. Займався фізкультурою і медитацією, стояв на цвяхах – казав, що це гартує тіло і дисциплінує.

До початку війни хлопець мріяв відвідати виноградники Грузії та Франції і в довгій перспективі відкрити винний магазин чи бар.

Павло Гуменюк став на захист країни добровольцем. Як тільки розпочалось повномасштабне вторгнення, пішов до найближчого військкомату, аби приєднатись до територіальної оборони. Щоправда, через великі черги це вдалось не одразу. Рідні говорять, він зміг записатись лише за кілька тижнів. Потім чекав дзвінка. Приблизно через пів року хлопець підписав контракт й поїхав навчатись до Великобританії. 

Згодом військовий потрапив у 36-ту бригаду морської піхоти. Був кулеметником. Також закінчив курс на оператора зенітно-ракетного комплексу. 

Захисник воював на одному з найпекельніших напрямків на фронті. Відомо, що там він виконував завдання з розвідки, штурму ворожих позицій і допомагав піхоті в захисті.

Своє рішення взятись за зброю Павло озвучив близьким не одразу. Мовляв, знав, що будуть сльози матері та бабусі. 

Павло Гуменюк загинув від осколкових поранень у Донецькій області. Це трапилось 26 січня під час виконання бойового завдання.

Побратими відгукуються про нього як про сміливого й ініціативного бійця, на якого можна було покластись у будь-якій ситуацій.

Герой назавжди повернувся додому. З ним прощались 2 лютого у рідному селищі Загродське, що в Новоушицькій громаді. 

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять всіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.