День прапора України: історія свята та цікаві факти

23 серпня всі громадяни нашої країни відзначають День державного прапора. Наступного дня зустрічають ще одне важливе свято – День незалежності.

Державний прапор – це важлива автентична складова символіки будь-якої країни, яка має відповідне забарвлення та наповненість. Державний прапор України затверджений Верховною Радою 28 січня 1992 року. Це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього (вгорі) і жовтого (внизу) кольорів, зі співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.

Трансформація цього національного символу тривала не одне століття: починаючи від одноколірного полотна із кольоровим символом (сонце, півмісяць, архангел Михайло, зірка) до сучасного двоколірного.

Коли відзначають

День Державного прапора України відзначають щорічно 23 серпня. Його було оголошено офіційним святом за спеціальним Указом президента № 987/2004 від 23 серпня 2004 р. (з доповненнями від 7 серпня 2009 р. – Указ № 602/2009).

2022 року цю дату справляють 19-й раз.

 Історія свята

Перша історична згадка про поєднання синього та жовтого елементів в офіційній символіці датується 1256 роком – днем заснування Львова. Герб цього міста, зокрема, прикрасив золотий лев на синьому тлі.

Золотий і синій кольори з XIV ст. офіційно використовувалися в гербі Руського королівства. Також ці барви є і на гербах місцевої знаті, князів, шляхтичів.

Поєднання символічних для країни кольорів знаходимо і в добу козацтва, особливо починаючи з XVIII ст. Часто у запорожців були сині стяги, прикрашені золотистими орнаментами, образами православних святих або ж козаків.

Поєднання синього і жовтого кольорів остаточно оформилося як єдинонаціональне на початку XX ст.

Так, перше офіційне визнання синьо-жовтого прапора відбулося 22 березня 1918 року. Тоді Центральна Рада ухвалила закон, затвердивши поєднання жовтого і блакитного як стяг Української Народної Республіки.

До 2004 р. День Державного прапора України відзначався лише у Києві на муніципальному рівні. Поштовхом до запровадження офіційного та урочистого свята стало занесення блакитно-пшеничного прапора до сесійної зали Верховної Ради активістами народних депутатів. Потім прапор освятив священик УАПЦ Петро Бойко. Нині освячена реліквія зберігається в музеї Верховної Ради України.

Серед тих, хто заніс прапор у Раду, були В’ячеслав Чорновіл, Микола Поровський, Іван Заєць, Ярослав Кендзьор, Ігор Деркач та Володимир Крижанівський.

Значення кольорів прапора України

Згідно з поширеним тлумаченням синій колір символізує ясне небо, а жовтий – стиглі пшеничні поля. Саме це пояснення сприяло популяризації прапора у Придніпров’ї на початку XX століття. Однак існують також  інші трактування колірної гами українського прапора.

З релігійного погляду синій колір – божа сила, а жовтий – це віра. Є ще й сакральна версія тлумачення колірної гами, відповідно до якої жовтий – це сонячне, вогненне, творчо-активне божественне начало (вогонь), а синій – щось консервативне, пасивне, що потребує активізації (вода).

Водночас не всім до вподоби така послідовність розміщення кольорів, тому смуги державного стяга пропонують поміняти місцями. Цю ідею часто аргументують фен-шуєм та українською історією.

Прибічники ідеї «перевертання» прапора, зокрема, заявляють, що такий порядок кольорів – чи не основна причина нещасть України. Тому, за їхнім твердженням, для розквіту України треба лише «перевернути» прапор.

Стосовно ж «історичного» аргументу, то, дійсно, порядок смуг на прапорі тривалий час був невизначеним, тому використовували обидва варіанти. Проте, починаючи з 1848 року, поступово став переважати синьо-жовтий варіант, котрий, зрештою, й закріпили у XX ст.