Хвилина мовчання: згадаймо добровольця Андрія Черніцького, який загинув, рятуючи побратимів
Чоловік був учасником Революції гідності, після чого доєднався до лав ЗСУ
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Андрія Черніцького.
Принциповий, справедливий і завжди позитивний. «Він був кращим з кращих», – так про 39-річного Андрія Черніцького говорять його друзі, побратими та всі, хто колись його знав. Вони досі не можуть повірити у звістку про його загибель.
Активний учасник Революції Гідності, військовий і колишній депутат міської ради. На кожному з цих етапів свого життя Андрій зустрів чимало однодумців і товаришів. Хмельничанина добре знали у рідному місті. Він загинув, прикриваючи побратимів. Тепер захисник назавжди повернувся додому.
У пам’яті друзів і знайомих Андрій залишиться світлою і доброю людиною. Мовляв, спогади про нього лише позитивні, а сам чоловік у будь-якій ситуації намагався жартувати та бути спокійним. Старався ніколи не скаржитись і під час труднощів.
«Він дуже світла, щира і добра людина. Завжди був на позитиві, веселий. Коли був депутатом, намагався максимально допомогти людям. Якщо щось не вдавалось чи не було змоги допомогти, його це засмучувало і було дуже прикро. Тому він завжди шукав всі шляхи, аби бути корисним і допомогти. Знаю, що навіть зараз після його загибелі люди дякують йому за дитячі майданчики, які допоміг встановити й багато іншого», – розповіла подруга загиблого.
Андрій був учасником Революції Гідності. Саме тоді, у 2014, він отримав поранення. Згодом вступив до лав ЗСУ й воював в артилерії.
З 2017 року військовий був депутатом VII скликання Хмельницької міської ради. Його каденція закінчилась у 2020, після того він не балотувався.
З початком повномасштабної війни Андрій Черніцький не міг стояти осторонь. Вирішив йти добровольцем до новоствореного 19-го окремого стрілецького батальйону.
«Будучи на майдані, стоячи в ту зловісну ніч, він знав, що все буде добре. Нас завжди підбадьорював, завжди казав, що Україна переможе. Був на війні раніше, у 2015 році. Пішов 26 лютого, 24-го вже стояв в черзі в військкоматі, – поділилася подруга та кума загиблого. – Він не міг не піти. А Іванка була тією дружиною, яка не могла не підтримати. Він був воїном, який робив все, щоб Україна була незалежною».
«Він хлопців навчав. В минулому він артилерист і знав, як зі зброєю працювати. Майстер на всі руки, він все вмів. У місті в нас працював інженером у ЖЕКу, – сказала вдова Іванна Черніцька. – Уночі під ранок мені приснився сон, що він йде в машині, а з ним люди та плачуть. Коли мені прийшли та сказали. Мені здалося, що в мене забрали весь мій Всесвіт».
Андрій Черніцький загинув у бою 1 липня цього року. Розповідають, що він прикривав своїх побратимів. Хмельничанин Роман Миколаїв ніс службу разом з Андрієм. Він поділився, що той ніколи не шукав причини й пояснень. Натомість гідно і мужньо виконував свою роботу воїна.
«На цей вихід я їхав з Андрієм і перед завантаженням в «Бульдог», ми як завжди говорили... він скаржився, що поранення в АТО дається взнаки, він стає все гірше чути. Але... жодного, жоднісінького разу Апостол не «спетляв», не відмовився, не шукав причини й пояснень. Він робив роботу воїна. І на таких як він стоїть наша країна. Спочивай з миром, брате... ми доробимо все, що усі разом почали», – написав побратим.
«Він завжди говорив, що заради сина, заради дочки він робить те, що має робити, він на своєму місці, він був тим воїном, який робив все можливе для того, щоб Україна вільною й незалежною», – розповіла родичка Андрія.
Вдома військового не дочекались дружина і двоє дітей – син і донька.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.