Загинула через два дні після свого 20-річчя. Згадаймо Інну Нявкевич

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Інну Нявкевич.

Захищаючи Україну, загинула 20-річна військова Інна Нявкевич з Хмельниччини. Вона була військовослужбовицею за контрактом. Молодшим сержантом ЗСУ.

Дівчина мешкала у Летичеві. 15 серпня 2023 року бойові побратими вітали Інну з 20-річчям, а 17-го війна зупинила навіки її життєвий шлях. 

«Війна забрала у батьків найдорожче – молодшу доньку, в якій вони плекали надію і світлі сподівання. Інна змалечку росла цілеспрямованою і наполегливою, гарно навчалася й активно займалася спортом, планувала пов’язати своє життя з військовою службою. Мріяла про кохання, майбутню сім’ю, щасливе материнство. Але, на жаль, цим мріям не судилося збутися. Їй назавжди буде 20. Світлий образ Інни Нявкевич назавжди залишиться у пам’яті тих, з ким перетиналися її життєві дороги», – зауважили в громаді. 

Інна Нявкевич загинула під час виконання бойового завдання біля Покровська. Через два дні після свого дня народження. Дівчина так і не встигла створити сім’ю, адже останні роки свого життя присвячувала омріяній військовій справі. 

«Вона просто йшла до своєї мрії – Інна хотіла стати військовим офіцером. І вона до нього йшла. Ніхто не міг на неї вплинути: ні бабуся, ні дідусь, ні батьки. І вона завжди казала: я така задоволена, що я, хай буде важко, але я, дуже задоволена і дуже вдячна своїм батькам, за те, що дали можливість їй виконувати свою мрію», – розповіла родичка дівчини.

«Змалечку Інна росла активною. Вона ніколи нічого не боялась, завжди була позитивна, мала багато друзів, добре малювала. Вже потім, на фронті, навіть малювала портрети побратимів», – зазначила сестра захисниці. 

У шкільні роки Інна займалась спортом, найкраще їй давались легка атлетика і метання ядра. Тож дівчина часто виступала на районних змаганнях, отримуючи дипломи за свої здобутки. Ще тоді вона вирішила, що стане військовою. 

Коли Інні виповнилось 18, вона підписала контракт зі Збройними силами України. «По закінченню школи Іннусі виповнилося лише 17 років. Вона мусила зачекати ще рік, щоб підписати контракт. Жахлива повномасштабна війна застала її в зоні бойових дій військових. Вона вирвалась з того пекла разом з побратимами. Але, видно, долю не обманути. І нашої дівчинки не стало», – додала родичка.

«Інна мріяла носити офіцерські погони, любила дисципліну та порядок, – наголосив батько дівчини. – Після школи дочка вирішила вступати у Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова. На жаль, трохи не вистачило балів, й Інна не змогла потрапити до цього освітнього закладу.

У 18 років підписала контракт із 53-ю окремою механізованою бригадою імені князя Володимира Мономаха. Звісно, ми переживали, бо донька ще зовсім юною була. Але в неї досить добре йшла військова служба. Інна отримала посвідчення учасниці бойових дій, адже перебувала на Донеччині, на гарячих напрямках. Служила інструкторкою з фізичної підготовки, чудово володіла зброєю, остання її посада – оператор штабу.

У доньки був позивний Солдат Джейн. Повномасштабне вторгнення застало її під Волновахою. Далі були Авдіївка, Бахмут, Херсонщина, Миколаїв. Ми дуже переживали за Інну, а вона завжди нас підбадьорювала, мовляв, усе буде добре». 

«З перших днів, коли ми за неї хвилювались, підтримували, кажемо: ти ж така молодесенька, вона каже: як? Ні. Зараз у нас тут вже не вік вирішує. І я маю бути. І вона ж з перших днів під Волновахою була. Тільки новини взнаєш: як там наша Іннуся? Іннуся – молодець. Іннуся – тримається. Інна така наскільки сильна духом вона була», – поділилася класна керівниця загиблої.

«Ми дуже довгий час були в одному підрозділі, виконували завдання. І вона до останнього виконувала завдання. Вона ні на хвилю не відступала і не відступала від чоловіків. В деяких принципах навіть ще й краще була ніж деякі чоловіки», – розповів побратим дівчини.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.