Хвилина мовчання: згадаймо підприємця та волонтера Юрія Ленька зі Львова

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Юрія Ленька.

Львів'янин Юрій двічі приходив у військкомат з проханням зарахувати до лав ЗСУ, але йому відповідали: «Зачекай», проте він не міг. Разом із друзями працював у своїй невеличкій будівельній компанії, а у вільний час займався волонтерською роботою. Йому казали: «Ти й так робиш забагато. За роботою та волонтерством не бачиш сім’ю, сина, дружину…». А він відповідав: «Вони все розуміють, і я завжди відчуваю їхню підтримку та тепло». 

Після жахливих подій, які відбулися в Бучі на Київщині, 38-річний Юрій все ж таки настояв на своєму, тож був призначений на посаду старшого стрільця-навідника. Згодом перекваліфікувався на механіка-водія БМП-1 і зумів показати себе грамотним фахівцем та мужньою людиною, на яку можна покластися у найбільш небезпечних ситуаціях.

Військова частина формувалась в ході бойових дій. У її складі були і вчителі, і економісти, і фахівці з продажу жіночої білизни, і будівельники. Але російські пропагандисти вже тоді піднімали галас, буцімто у військовій частині А4574 зібрана еліта українських військ, та ще й неабияка.

Підрозділ Юрія Ленька визволяв населені пункти Харківщини. Радо зустрічала визволителів Вербівка, до бойового рахунку приєдналась Балаклія, де був узятий і його перший полонений. 

Найголовнішою нагородою для Юрія стала відпустка додому на п’ять діб. Дві доби відпочинку він провів з найдорожчими – сином Кирилом та дружиною Ганною. Разом вони ходили рибалити, збирали гриби у лісі та зустрічалися з друзями.

Згодом військовий потрапив у саме пекло – під Бахмут. Дорогою до міста противник перейшов до активної оборони, використовуючи польову артилерію та високоточну зброю. Розвідданих щодо розташування «вагнерівців» було недостатньо. Для того, щоб сконцентрувати сили на головному напрямку, потрібно було провести розвідку боєм: імітувати початок вирішального наступу, тобто викликати вогонь на себе. На такі завдання насамперед відправляють добровольців. Екіпаж Юрія не вагався. Кожен із них розумів ступінь ризику, але кожен розумів і ціну цього ризику, яка вимірювалася життям побратимів.

Невеличкий бойовий загін зімітував активний наступ, на що російські найманці відповіли потужним масованим вогнем артилерії та високоточних протитанкових систем. На цій ділянці фронту здійнялася шалена стрілянина. Один з ворожих снарядів поцілив у бойову машину Юрія Ленька… А десь на іншому напрямку розгортались бойові порядки основних сил для вирішального безжального удару по загарбниках.

Захисник загинув 9 жовтня, за дві доби до п’ятого дня народження сина Кирила. Якраз встигли прийти подарунки від тата...

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.