Хвилина мовчання: згадаймо викладача та ветерана АТО Юрія Чопика
У захисника залишилося двоє дітей-школярів
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Юрія Чопика.
26 лютого 2022 року під час запеклих боїв за Миколаїв у російсько-українській війні загинув доцент кафедри мовознавства Івано-Франківського національного медичного університету, старший лейтенант медичної служби Юрій Степанович Чопик. Захиснику було 38 років.
Уродженець Івано-Франківська Юрій Чопик працював викладачем латинської мови з 2011 року. Співавтор двох підручників, словника та чотирьох посібників з латинської мови. Захистив кандидатську дисертацію за фахом.
У 2015 році підписав трирічний контракт на військову службу, служив у прикордонних військах України.
«Юрій Степанович любив неформально спілкуватися зі студентами, жартувати, розповідав армійські бувальщини. Вже знаючи, що через день-два піде на військову службу, не полишав дистанційної роботи, складав тести, укладав методичні вказівки та редагував посібник для фізтерапевтів», – пригадали викладачі ІФНМУ.
Він любив жартувати, умів підтримати та знайти пораду. Його любили за щирість і чудове почуття гумору. Проте, в університеті не всі знали, що викладач – військовий, бо сам колега мало про це розповідав.
«Людина не бачила себе в іншому житті. Я казав йому, що у тебе двоє дітей, як вони будуть? А він мені відповів: «Я мушу бути там», – розповів ректор іванофранківського національного медичного університету, професор Микола Рожко.
Вже пізніше в університеті довідались, що старший лейтенант Юрій Степанович Чопик служив у 80-й штурмовій десантній бригаді та взяв із побратимами на себе перші удари російських загарбників. Родичі почали шукати Юрія, коли він три дні не виходив на зв’язок. У них була надія, що він потрапив до шпиталю після важких боїв. Про загибель довідались 7 березня.
«Любив свою роботу, своє місто, свою Батьківщину, своїх дітей, старався проводити з ними багато часу. Дітки, Анічка та Степанко, школярі. Єдиний син у своїх батьків, він віддав своє життя за наше майбутнє. Напевно, він знав більше, ніж ми, підозрював про небезпеку підступного нападу, але нам, своїм колегам, надсилав з армії лише позитивні повідомлення, вітання зі святами та побажання щастя і добра у новому році. Наступні роки ми житимемо без Юри, але у вільній Україні з пам’яттю в серці про нашого героя… Вічна й світла пам'ять Герою України – Чопику Юрію Степановичу», – написали студенти та викладачі медуніверситету, коли отримали сумну звістку.
У Юрія залишилися батьки, син і донька.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0