Хвилина мовчання: згадаймо луганчанина Андрія Жидкова

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Андрія Жидкова.

Науковець, викладач і боєць територіальної оборони Андрій Жидков, позивний Препод, загинув 4 листопада у бою з окупантами на Донеччині. 50-річний захисник отримав смертельне поранення уламком ворожого «Граду».

Андрія Жидкова знали й поважали на малій батьківщині. Він – з Луганська. Спершу навчався, а потім викладав у Східноукраїнському національному університеті імені Даля на факультеті інженерії. Захистив кандидатську, у різні роки керував кафедрою електричної інженерії, був проректором, мав запатентовані винаходи, зокрема розробив рятівні бирки для людей, які мають проблеми з комунікацією.

2014-го року, з початком війни, коли навчальний заклад став переселенцем і осів у Сєвєродонецьку, Андрій переїхав до цього міста. Займався також громадською та волонтерською діяльністю.

З початком повномасштабної війни науковець змінив свою сферу діяльності та взяв до рук зброю, приєднавшись до Сил територіальної оборони ЗСУ. У військо Андрій Жидков пішов добровольцем, хоча міг цього не робити, мав відповідні обмеження щодо здоров’я. В одному з батальйонів «Препод» займався аеророзвідкою.

«8 років. Приблизно 15% життя. Причому це не життя від 1 до 8, коли від тебе мало що залежить. Прийшло чітке розуміння того, що речі, гроші та посада вартують дуже мало. Що жити треба тут і зараз, бо чекати коли «повернемося / налагодиться / прийдуть кращі часи» можна нескінченно», – написав Андрій на своїй сторінці в останньому дописі 15 вересня 2022 року.

«Ти намагався зробити світ навколо максимально доступним для кожного та кожної й ми виготовляли, встановлювали та фарбували пандуси, наносили жовту фарбу на сходах корпусів університету, додавали якісь тактильні позначки з номерами поверхів на поручні», – поділився друг Сергій Мітрохін.

«Через стан здоров'я ніколи не служив у Збройних силах. Раз на п'ять років ходив «відмічався» у військкоматі, допоки у 2015-му тебе не зняли з військового обліку. Ти був ким завгодно, проте точно не був воїном. Науковець, дослідник, викладач, зварювальник, проректор національного університету, підприємець, друг, брат, син», – зауважив товариш загиблого.

Чи буде Донбас українським? Так. Вірю та сподіваюсь. Хоча б просто тому, що пустеля нікому не потрібна, а в нас він болить, там наші пращури поховані. Яким він буде? Не знаю. Точно не таким, як був. Але все це буде не завтра і не наступного місяця.

Андрій Жидков

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.