Хвилина мовчання: згадаймо добровольця та волонтера Дениса Галушка
«По-перше, він батько трьох дітей. По-друге, у нього не було однієї нирки, тому він міг би не піти на цю війну»
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Дениса Галушка.
38-річний Денис Галушко на позивний «Брат» загинув поблизу Бахмута 8 січня. Киянин, власник ресторанного бізнесу, як волонтер допомагав війську з 2014-го. Пішов на війну добровольцем із повномасштабним вторгненням росії у лютому торік. Бився за столицю у складі добровольчого загону, потім приєднався до ЗСУ. Підрозділ виконував бойові задачі на Харківщині й Донеччині.
Я боронив Київ зі зрозумілих причин. Це моє рідне місто. А потім Харків і села навколо, а тепер Донеччина. Іноді сам питаєш, навіщо це все і що я роблю саме тут? А все просто. Справа в тому, що у мене немає дому. Мій дім – це соборна Україна! Мій Київ, мій Макарів, мій Харків, моє Шестакове, Кутузівка, моя Донеччина!
Денис Галушко
До повномасштабного вторгнення РФ чоловік займався ресторанним бізнесом, цікавився історією, читав багато книжок, мріяв написати й свою. Дуже цінував родину.
«У Дениса була можливість не йти на війну. По-перше, він батько трьох дітей. По-друге, у нього не було однієї нирки, тому він міг би не піти на цю війну. Він пішов. Денис любив Україну, але не кричав про це на кожному кроці. Він не здавався патріотом, а саме був ним», – розповів його однокласник адвокат Масі Найєм.
За його словами, Денис ще із дитинства цінував Батьківщину. «Ми із ним вчилися із п’ятого класу разом. І вже тоді Денис не любив русню. Він любив Україну. Історія про те, що сталося після 24 лютого, – це вже продовження його ментальної поведінки», – сказав Найєм і додав: «У Дениса вся родина проукраїнська. Тато у нього є віруючою людиною. Все, що я знаю про батька, крутилося навколо української ідентичності».
Друг Дениса розповів, що загиблий захисник був людиною дуже цілеспрямованою, тим, хто вмів працювати із людьми, знаходив контакт навіть з власниками складного характеру. Денис, за його словами, умів морально налаштувати на досягнення результату, всім цікавився щиро, а не «для галочки». Воїн спробував себе у декількох військово-облікових спеціальностях, попри те, що це була його перша війна.
До лютого минулого року Галушко займався волонтерством. «Ми були в одному підрозділі, але виконували різні завдання. Навесні я познайомився спочатку з його братом Максимом, а потім із Денисом. Наприкінці березня – на початку квітня разом воювали під Макаровим. А потім, коли звільнили Київщину, з Денисом, його братом та із саперами з президентського полку збирали трофеї під Києвом», – сказав товариш загиблого.
Подруга родини Галушків зазначила, що з Денисом працювала в одній команді багато років. «Денис – первісток родини Галушків. Його дитяча фотографія «маленького козачка» стала частиною бренду та логотипу їхньої мережі етноресторанів «Козачок». Батько та мама Дениса Олександр та Світлана Галушки свого часу відкрили перший ресторан мережі, і цей факт виділяв їхній бренд особливою теплотою, родинним затишком. Усе це про цінності та традиції, волю та славу української родини, у якій виріс Денис», – сказала вона та додала, що для себе назавжди запам’ятає полеглого воїна самодостатнім, цілісним, глибоким, добрим і навіть впертим.
«Він був щирою людиною та розумним хлопцем. Коли у нього був поганий настрій, він обирав лишатися наодинці. Але Денис був суцільний оптимізм та позитив. Був амбіційним та невгамовним. Мав легке ставлення до життя, і радив ближнім, що треба простіше дивитися на різні речі», – поділився друг та кум полеглого воїна.
Батько загиблого захисника пишається сином. Діди та прадіди Дениса були козаками, тому без любові до України ніяк. Ще у дитинстві тато із сином разом цікавилися усім українським, побували у багатьох куточках нашої держави, побачили її красу. «Тому Денис був таким. Він завжди, якщо щось робив, то доводив справу до завершення. Якщо не знав, то шукав інформацію, радився зі мною. Побратими Дениса привезли мені його речі, а там, дивлюся, книги з тактичної війни, довідники. Він сам читав і, кажуть хлопці, їх навчав. Це в поміч їм було», – розповів тато захисника.
Денис Галушко народився 27 серпня 1984 року. Він міг жити, виховувати дітей, а згодом й онуків, планувати, працювати та радіти життю, але зранку 8 січня 2023 року ворожа міна змінила все. Син та дві донечки не дочекалися повернення рідного та найкращого тата з жорстокої війни.
Прийшов мінус, і тепер всі Бахмутом буквально розуміють фразу «вгризатися в землю». Боже, дай мені душевний спокій прийняти те, що не можу змінити. Відвагу – змінити те, що можу. І мудрість – відрізнити одне від другого. Жити нинішнім днем. Радіти кожній миті. Гори у пеклі, наволоч, що прийшла до нас з мечем, від нього і загинете безславно на Богом нам даній землі! Слава Україні!
Денис Галушко
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0