Хвилина мовчання: згадаймо Назара Кравчука, який загинув у перший день ворожого наступу

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Назара Кравчука.

«Не дзвони мені, я тебе пізніше наберу», – останні його слова мені. І він не знав, що за пів години на нього чекає смерть», – пригадує мати загиблого Назара Кравчука. 

Той день, 24 лютого 2022 року зі страхом згадують всі українці. Та найбільшого жаху зазнали ті, хто через російську агресію втратив тоді своїх рідних. Серед них – сім’я Кравчук з Хмельницького.

22-річний хлопець загинув за Україну в перший день повномасштабного вторгнення росіян.  Назар завжди поспішав жити. Бувши військовим, він казав мамі, що загине від ворожої кулі.

У школі хлопець любив футбол. Був гравцем клубу «Поділля». Після закінчення школи вступив у Хмельницький торговельно-економічний фаховий коледж. Навчався на спеціальності «Облік і аудит». 

Після випускного Назару пропонували працевлаштуватися у банк, проте він виявив бажання стати військовим. Тож вже у липні 2020 року Назар підписав контракт на військову службу. Служив у частині, що дислокована у Хмельницькому. 

«Він сам хотів стати військовим. Йому це подобалося. Тому він не хотів бути банківським працівником», – зауважила мама бійця.

Назар Кравчук проходив військове навчання у Полтаві. Перед повномасштабним вторгненням його частина була передислокована в Бровари, що на Київщині. Назар завжди тримав зв’язок із рідними. І за кілька днів до 24 лютого казав мамі, що буде наступ.

Наталія зізналася, що не хотіла вірити в те, що каже син. Уже в день вторгнення Назар зателефонував мамі зранку. Тоді жінка мала останню розмову із сином. Майже дослівно пам’ятає її й досі. 

«О 6:05 він набрав мене. Каже: «Мама, почалася війна». Я відповіла: «Назар, що ти таке говориш?»

«Не дзвони мені, я тебе пізніше наберу», – останні його слова мені. І він не знав, що за пів години на нього чекає смерть. За кілька хвилин він подзвонив і батькові. Ніби попрощався із нами. Потім я вже не спала, дивилася новини. Знову набрала його о 6:30. Він був поза зоною досяжності. Вже о 8:30 він з’явився в мережі. Я стала дзвонити. Мені відповів чужий голос. Це був лікар військової частини міста Бровари. Я запитала, де мій син. Тоді дізналася, що був ракетний удар. Назара дістали з-під завалів, без свідомості», – розповіла мати захисника.

Унаслідок ракетного удару Назар Кравчук був важкопоранений. Його та інших військових везли до медзакладу в Києві. Проте врятувати юнака не вдалося. 

У Назара Кравчука залишилися батьки та молодший брат, з яким вони були дуже близькими. 

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.