Не дочекався народження сина. Хвилина мовчання: згадаймо Сергія Телушкова

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Сергія Телушкова.

Він мріяв про сина та хотів звільнення Донбасу. Сергій Телушков, командир механізованої роти 1-ї танкової бригади, за дві ротації на сході України вберіг усіх своїх бійців. Але 25 лютого 2022 року під час ближнього бою за Чернігів командир загинув. Його наречена тоді була при надії.

Усіх своїх людей, у якому підрозділі я б не був, я привіз цілими. Для командира найголовніше це привезти всіх додому. Щоб кожна сім'я, яка чекає мене, так само чекає їх.

Сергій Телушков

Сергій неодноразово стверджував, що скільки себе пам’ятає, завжди мріяв стати не просто солдатом, а саме офіцером. Це бажання міцнішало з кожним роком, який наближав юнака до закінчення школи. Готуючись до вступу у військовий виш, окрім навчання, перевагу надавав спорту. Сергій закінчив Національну академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного.

Перше офіцерське звання Телушкову присвоїли 2019 року і після випуску з академії скерували в омріяну бригаду на посаду командира танкового взводу. А у свої 24 роки він вже був командиром танкової роти та успішно виконував визначенні завдання. Вперше на фронт військовий потрапив у 2021 році. Поїхав захищати Донбас.

Сам Сергій стверджував, що важливішого завдання, аніж захищати Україну, допоки йде війна, немає і бути не може: «Я й надалі готовий віддавати всього себе заради Перемоги! Я ніколи себе не шкодував й не шкодуватиму. А ось щодо бійців – це окрема тема. За їхні життя відповідаю я!».

«У Телушкова була неймовірна харизма. Неодноразово спостерігав, як бійці, відкривши рота, як губка воду, «всмоктували» кожне слово свого командира. Так, він був вимогливим, принциповим, рішучим, разом з тим вирізнявся надзвичайним почуттям гумору. Щоб налаштувати підлеглих на виконання того чи іншого завдання, доволі часто завершував свої настанови дотепним жартом. І це завжди ставало у пригоді офіцеру, у підпорядкуванні якого була сотня відважних бійців, зі своїм характером, баченням життя. Для усіх них Телушков був батьком. Підлеглі надзвичайно поважали його!» – розповів командир батальйону.

«Він був дуже веселим. Завжди ця його посмішка. Вона надихала людей. Він красиво говорив, в нього ораторські здібності були. І взагалі, як людина, він був хорошим товаришем», – зазначив побратим Сергія.

Повномасштабне вторгнення чоловік зустрів на Чернігівщині. На світанку 24 лютого 2022 року він попередив наречену про початок війни.

«Він зателефонував мені о п'ятій ранку і спокійно сказав: «Вставай! Не хвилюйся, треба зібрати речі й виїжджати». Я питаю: «Що сталося?». З просоння взагалі не розумієш, що відбувається. А він мені каже, що почалася війна. Я встала, зібрала документи, взяла кішку, викликала таксі, їду містом та усвідомлюю, що ніхто не розуміє, що вже почалася війна», – пригадала початок великої війни кохана захисника.

Дівчина вже зранку 25 лютого почала збирати гроші та купувати продукти для підрозділу Сергія. Приблизно о 10 ранку вони домовились зустрітися на блокпосту в районі ЗАЗу, але зовсім скоро військовий сказав, що їхати туди не треба – він у цей час зустрічав колону ворожих танків, які йшли на місто.

У ті дні на Чернігівщині йшли найзапекліші бої. Ворог мав півсотні танків. Сили були нерівні. Росіяни поцілили в бойову машину, на який сидів Сергій Телушков. Його відкинуло на кілька десятків метрів, а осколки зачепили життєво важливі органи. Дівчина ж цілодобово чекала дзвінка від чоловіка. Натомість за кілька днів прийшло повідомлення від його побратима.

«Він загинув за декілька кілометрів від рідного дому. У його житті завжди був спорт, служба і сім’я. Усе. Він мріяв про свою сім’ю. Завжди знав, чого хоче від життя, був таким бойовим, цілеспрямованим і світлою людиною», – розповів друг захисника.

За три тижні, 18 березня, у військового мало відбутися весілля. Саме цього дня він свого часу познайомився зі своєю нареченою.

«На жаль, у січні нам відмовили у пришвидшеній реєстрації шлюбу. Обрали 18 березня і вирішили не засмучуватись, – зауважила дівчина. – Тим паче, що я вагітна, і ми чекали на народження сина. Сергій завжди заспокоював: «Не хвилюйся, зустрічати із пологового будинку будемо усією ротою». Дуже хотів сина! Казав, що також буде офіцером… Я переконана, що наш Сергій Сергійович обов’язково продовжить справу свого батька. Я докладу усіх зусиль!».

«Сергій був справжнім чоловіком, про якого я тільки мріяла. Мужній, відважний, рішучий. З ним нічогісінько не було страшно, водночас  добріше людини, ніж він, я не зустрічала. Сергій відрізнявся від інших своєю харизмою та почуттям гумору. Якщо казати про його професію, то однозначно він був на своєму місці, він вмів вести за собою людей, мотивувати їх, давати корисні поради. Він горів тим, що робить, віддавав всього себе заради служби і своїх підлеглих. Мав повагу не тільки від підлеглих, а й від його вищого керівництва, бо на нього дійсно покладали великі надії», – сказала дівчина.

Син Сергія Телушкова – Сергій, народився у серпні 2022 року. З пологового будинку маму немовляти забирали побратими чоловіка. Нині хлопчик проявляє риси характеру батька, розповіла дівчина.

«Все як хотів Сергій. Син схожий на нього не лише зовні, а й характером. Малий добре нами командує», – зізналася кохана військового.

Я готовий віддати все заради служби. Я ніколи себе не жалів. Мені головне, аби все було для моїх бійців. Коли вони приходять на службу, я для них стаю і мамою, і татом. Воно так і є, і мені завжди так розповідали, коли я був на їх місці. Я їм віддаю душу. Я буду їздити, поки не закінчиться ця війна

Сергій Телушков

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.