Пішов на фронт у 18 років. Згадаймо ветерана Валентина Климчука

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Валентина Климчука.

Старший солдат Валентин Климчук, позивний Руна, загинув 12 липня 2022 року в бою з окупантами біля села Любомирівка Миколаївської області під час штурму ворожих позицій. Військовий особисто здійснив підрив двох ворожих бліндажів і захопив бойові документи противника. Коли закінчилися боєприпаси, він знайшов ворожий кулемет і прикрив відхід своєї розвідгрупи, проте отримав смертельне кульове поранення. Захиснику назавжди 26.

Валентин народився і жив у селі Стадниця Вінницької області. Навчався у сільській школі та Вінницькому вищому художньому професійно-технічному училищі, де здобув фах електрогазозварника.

Коли почалася російсько-українська війна 2014-го, юнакові виповнилося 18 років. Хлопець без роздумів поїхав на фронт. До 2017 року брав участь в АТО на Донбасі. Звільнився та повернувся додому. Військовий розповідав, що одразу йому було дуже важко адаптуватися до цивільного життя.

«Стосунки, до яких звикає солдат на війні та які вибудовуються у військовому колективі, суттєво різняться від стосунків, які є в цивільному просторі. Дуже важко звикнути до того, що навколо тебе не побратими, що не потрібно всім довіряти та дружньо всіх сприймати», – ділився ветеран.

Валентин працював на заводі та за кордоном. Врешті вирішив займатися підприємницькою діяльністю у сфері агробізнесу. Закінчив навчальну програму для ветеранів «Україна-Норвегія» та почав вирощувати овочі в теплицях.

Хлопець мріяв відкрити власну справу – вирощувати в рідній Стадниці на Вінниччині багаторічну мікрозелень. На той час він мав багато різноманітних ідей, пов’язаних з агробізнесом, складав бізнес-плани, уже побудував теплицю, пройшов навчання, шукав інвестиції…

У 2022 році Валентин закінчив Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, отримав фах вчителя фізкультури. Дуже добре знав історію, був націоналістом. Захоплювався спортом і книгами. Був у постійному розвитку, шукав можливості та себе. Надихав інших людей на навчання і досягнення цілей. Міг спілкуватися на будь-яку тему.

«Востаннє ми спілкувались телефоном, я вітав Валентина з отриманням диплома вчителя фізкультури Вінницького педагогічного університету. Ми ще тоді пожартували, що він може займатись різними видами діяльності, наприклад, розробляти на городі комплекс реабілітаційних фізичних вправ, – зауважив директор міжнародного центру «Україна-Норвегія» Юрій Бурєнніков. – На що Валентин відповів: «Тільки переможемо, одразу повертаюсь до роботи й будемо годувати людей».

З початком повномасштабного вторгнення Валентин знову взяв до рук зброю, щоб боронити рідну країну. Воював у лавах рідної 59-ої окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Обіймав посаду кулеметника і сміливо виконував бойові завдання.

«Валік був найкращим – світлим, веселим, мав безліч знайомих, товаришів. Його любили. Мав багато планів на життя і запланованих змін у цій Країні. Найвища цінність була для нього – вільна Україна. За що він і загинув», – розповіла його подруга Алла Мизенко.

8 липня 2023 року старшому солдату Климчуку посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Поховали воїна у рідному селі.

У Валентина залишилися батьки, брат, рідні, друзі та побратими.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.