Хвилина мовчання: згадаймо пілота Владислава Горбаня

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Владислава Горбаня.

Владислав народився у селищі Кириківка Сумської області. Після закінчення дев’ятого класу хлопець вступив до Державного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Кадетський корпус імені І.Г. Харитоненка.

Після випуску обрав напрям армійської авіації та вступив до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба.

Одружився Владислав уже після закінчення навчання. Молодий офіцер зі своєю дружиною поїхали у Полтаву, де чоловік пішов на службу і став командиром вертолітної ланки вертолітної ескадрильї 18-ї окремої бригади армійської авіації імені Ігоря Сікорського. Згодом – літав на гелікоптері Мі-8.

Владислав Горбань також виконував завдання на території АТО в ООС. Пілот усе своє свідоме життя захищав незалежність держави.

«Після двох років життя в нас народився синочок, він дуже схожий на батька. Зараз синочку вже чотири рочки, але коли Владислав загинув, то йому було лише три рочки», – розповіла кохана пілота.

Владислав був дуже розумний та добрий. Він завжди мріяв про велику сім‘ю та дружні компанії. І в нього все було: сім‘я, велике коло друзів, поряд були ті, хто його любить, і всі, кого він любить.

Чоловік був відважним, сміливим, постійно боровся за справедливість. Він ніколи нікого не образив, завжди був тактовним, а його харизматичність запам‘ятовувалася всім. На роботі офіцера цінували за відповідальність та компетентність.

У квітні Владиславу мало виповнитися 28 років.

«Люди не придумали слів, якими можна передати біль, що розриває серце. Я б усе віддала, що в мене є, аби він повернувся до нас із сином живим», – сказала дружина.

«Я до війни не готувалася: мене Владислав завжди заспокоював, щоб я не хвилювалась. Та коли наші військові дізнавалися про плани ворога – спочатку вторгнення планувалося 16 лютого, потім – 20 лютого, то вони ретельно готувалися. Чергували там день і ніч», – зауважила жінка.

20 лютого чоловікові вже повідомили про заборону на виїзд із Полтави. 24 лютого зранку подружжя розбудив дзвінок: Владиславу зателефонували з роботи. 

«Почалось, перша готовність», – пролунало зі слухавки.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Владислав з першого дня був на захисті українського неба. За це чоловіка нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

Владислав Горбань загинув на Миколаївщині 6 березня 2022 року. Того дня російські окупанти збили два гелікоптери ЗСУ. Шестеро військовослужбовців загинули, серед них був і Горбань.

Посмертно капітан нагороджений орденом Богдана Хмельницького II ступеня. Поховали захисника на Центральному кладовищі у рідному селищі Кириківка на Сумщині.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.