Хвилина мовчання: згадаймо пілота Владислава Горбаня

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Владислава Горбаня.

Владислав народився у селищі Кириківка Сумської області. Після закінчення дев’ятого класу хлопець вступив до Державного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Кадетський корпус імені І.Г. Харитоненка.

Після випуску обрав напрям армійської авіації та вступив до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба.

Командир вертолітної ланки 18-ї окремої бригади армійської авіації Владислав Горбань

фото з відкритих джерел

Одружився Владислав уже після закінчення навчання. Молодий офіцер зі своєю дружиною поїхали у Полтаву, де чоловік пішов на службу і став командиром вертолітної ланки вертолітної ескадрильї 18-ї окремої бригади армійської авіації імені Ігоря Сікорського. Згодом – літав на гелікоптері Мі-8.

Подружжя познайомилося у 2013 році, коли обоє студентами приїхали на канікули до батьків у село й зустрілися в місцевому кафе

фото з відкритих джерел

Владислав Горбань також виконував завдання на території АТО в ООС. Пілот усе своє свідоме життя захищав незалежність держави.

«Після двох років життя в нас народився синочок, він дуже схожий на батька. Зараз синочку вже чотири рочки, але коли Владислав загинув, то йому було лише три рочки», – розповіла кохана пілота.

Владислав Горбань з дружиною та сином

фото з відкритих джерел

Владислав був дуже розумний та добрий. Він завжди мріяв про велику сім‘ю та дружні компанії. І в нього все було: сім‘я, велике коло друзів, поряд були ті, хто його любить, і всі, кого він любить.

Чоловік був відважним, сміливим, постійно боровся за справедливість. Він ніколи нікого не образив, завжди був тактовним, а його харизматичність запам‘ятовувалася всім. На роботі офіцера цінували за відповідальність та компетентність.

У квітні Владиславу мало виповнитися 28 років.

«Люди не придумали слів, якими можна передати біль, що розриває серце. Я б усе віддала, що в мене є, аби він повернувся до нас із сином живим», – сказала дружина.

Владислав з неба розбив величну колону російської армії, яка насувалась на Кривий Ріг через Баштанку, що на Миколаївщині

фото з відкритих джерел

«Я до війни не готувалася: мене Владислав завжди заспокоював, щоб я не хвилювалась. Та коли наші військові дізнавалися про плани ворога – спочатку вторгнення планувалося 16 лютого, потім – 20 лютого, то вони ретельно готувалися. Чергували там день і ніч», – зауважила жінка.

20 лютого чоловікові вже повідомили про заборону на виїзд із Полтави. 24 лютого зранку подружжя розбудив дзвінок: Владиславу зателефонували з роботи. 

«Почалось, перша готовність», – пролунало зі слухавки.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Владислав з першого дня був на захисті українського неба. За це чоловіка нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

Владислав Горбань загинув на Миколаївщині 6 березня 2022 року. Того дня російські окупанти збили два гелікоптери ЗСУ. Шестеро військовослужбовців загинули, серед них був і Горбань.

Посмертно капітан нагороджений орденом Богдана Хмельницького II ступеня. Поховали захисника на Центральному кладовищі у рідному селищі Кириківка на Сумщині.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.