Хвилина мовчання: згадаймо Володимира Витошка

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Володимира Витошка.

Старший солдат Володимир Витошко загинув 5 листопада 2022 року під час бою з окупантами біля села Яковлівка поряд із Соледаром на Донеччині. Життя 31-річного захисника обірвав ворожий мінометний снаряд.

Володимир народився у селі Підгір'я на Івано-Франківщині. У школі був активним, брав участь у різних заходах. Займався спортом і музикою.

Після військово-спортивного ліцею закінчив Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, здобув фах історика. У студентські роки влаштувався на роботу вихователем у дитячий табір, відтоді щоліта повертався туди.

Згодом чоловік пройшов строкову військову службу.

Отримавши повістку в армію, Витошко пішов без вагань. Сестра Марія пригадує, що йому завжди боліло за Україну. Тому після початку російсько-української війни у 2014 році хлопець рвався у бій.

«Вони мали вже вирушати на передову, коли вийшов закон про заборону залучати до бойових дій строковиків. Багатьох хлопців-контрактників з його частини привозили мертвими. Це його дуже засмутило. Якби він не був строковиком, то точно воював би», – розповіла сестра солдата.

Потім працював за кордоном. Любив ходити в гори. Під час походу зробив пропозицію своїй коханій Христині. Вони одружилися у 2021 році.

Коли почалася повномасштабна війна, Володимир повернувся до України. Приєднався до лав 109-го батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ та вирушив на передову. Разом із побратимами брав участь у обороні Київщини. Потім вирушив на Донеччину.

«Володимир був гідною людиною, справжнім захисником. Коли почалася повномасштабна війна, він одразу повернувся додому захищати Батьківщину. Завжди казав, що це обов'язок кожного справжнього чоловіка: «Хто, якщо не я!» Володимир був надзвичайно добрим, відданим, справжнім. Дуже любив життя, свободу, дітей і гори», – розповіла дружина захисника Христина.

Дядько Володимира – один із засновників професійного альпінізму на Прикарпатті Іван Мартинюк – змалку заохочував племінника до походів у гори. Тож Карпати до кінця життя залишилися його пристрастю.

З майбутньою дружиною Володимир Витошко познайомився у січні 2018 року в соцмережі.

«Усі його сюрпризи, приємності і подарунки були такими ж неординарними, як він. Ми знали, що будемо чоловіком та дружиною. Я усвідомила це трошки пізніше. А він казав, що знав це з першого дня, як тільки мене побачив», – пригадала жінка.

Через рік закохані почали жити разом. Дружина бійця каже, у цей період щовихідних вони ходили в гори – незалежно від того, яка була пора року.

«Як не дивно, чоловік мені освідчився в горах. Ми з друзями піднялися пофотографуватися на вершині – позували, дуріли й жартували. Я задивилася на захід сонця, а повернувшись, побачила, що Вовчик стоїть на коліні з обручкою», – поділилася Христина.

У травні 2021 року Христина та Володимир одружилися. Згодом чоловік ненадовго поїхав працювати за кордон.

Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну Володимир Витошко повернувся з-за кордону. Попри відмовляння рідних, 4 березня чоловік пішов воювати добровольцем.

У складі 10 гірсько-штурмової бригади Володимир Витошко обороняв від російських окупантів Київщину. Після звільнення області бійців ненадовго відпустили додому. 

«15 травня, перед річницею нашого одруження, він зателефонував і попросив впустити друга, який мав передати мені квіти. Я відчинила двері і побачила Вову з букетом бузку. Він сказав: «Вибач, то вже пізно, ніде не міг купити квіти», – пригадала Христина.

У травні після триденної відпустки військовослужбовець поїхав воювати на Донеччину. 1 червня його позиції обстріляли з ворожого міномету. Володимир Витошко отримав уламкове поранення в руку та груди. Після двох операцій боєць місяць перебував на реабілітації.

«Тоді ми розмовляли про те, йти йому чи не йти. Хоча у нього завжди було «йти». Він сказав, що поранення не завадить йому виконувати свій обов'язок. Він був упертим. Його неможливо було переконати, тим паче в такому питанні», – поділилася дружина військового.

У вересні Володимир Витошко повернувся до побратимів на Бахмутський напрямок. Під час бойового завдання його побратим отримав поранення і Володимир не розгубився й врятував йому життя.

Остання телефонна розмова між Володимиром та його дружиною Христиною відбулася напередодні мінометного обстрілу, який став останнім у житті захисника.

«Ми трішки довше говорили, як зазвичай. В його голосі відчувалося, що йому важко. Вовчик сказав, що багато його побратимів загинули і ситуація складна, тому він не знав, як все складеться. Він сказав, що дуже мене любить, і завершив словами: «Якщо щось, не плач». Поки що це я не можу виконати», – зауважила Христина Мельникович.

Поховали військового у рідному селі.

У Володимира залишилися дружина, батьки, сестра, племінники та багато рідні.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.