Хвилина мовчання: згадаймо журналіста Олександра Бондаренка

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олександра Бондаренка.

Олександр родом із Луганська, завжди спілкувався українською мовою, і загинув теж на Луганщині, у бою під Кремінною. Захисник дістав нескладне поранення, але під час евакуації групу обстріляли і Сашко загинув.

Олександр Бондаренко – випускник Луганського національного університету за фахом «українська філологія». По закінченні навчання працював на Луганському кабельному телебаченні. Пізніше переїхав до Києва. У 2003—2004 роках працював на «Громадському радіо».

Згодом влаштувався на «Перший національний». У кінці року представляв телеканал у військово-тактичних змаганнях для журналістів «Один день в солдатах». За допомогою цього проєкту влада хотіла популяризувати службу в армії. Капітаном команди у Бондаренка була Тетяна Чорновол.

У 2006 році Бондаренко разом з колегою Максимом Драбком близько року вів політичну програму «Точка зору». У ній ведучі і політики обговорювали головні теми дня. Програма тривала 15 хвилин і виходила з понеділка по пʼятницю. У 2007-му її ведучим став Юрій Громницький, а Бондаренка і Драбка керівництво каналу повернуло в новини. Один з їхніх колишніх керівників Ігор Федорів пояснив ротацію тим, що без «високопрофесійних матеріалів Максима і Сашка» новини багато втратили.

Невдовзі Бондаренко пішов з «Першого національного» і влаштувався в Українську службу ВВС. З 2007 по 2011 рік він робив там політичні новини, писав замітки і брав інтервʼю. У 2011-му кілька місяців пробував себе в ролі ведучого і редактора на каналі ділових новин UBR.

Вже у вересні 2011 року Бондаренко влаштувався на телеканал «Україна». Там він робив новини – для програм «Події» і «Події тижня».

На початку 2014-го на канал прийшло нове керівництво. Відносини з ним у Бондаренка не склалися, і після кількох конфліктів наприкінці року він пішов. Його колишні колеги згадують, що на той час Бондаренко був оглядачем з конкурентною зарплатою, але вже не горів роботою. Чітко знав, що хоче робити, міг відмовитися від завдань, які здавалися йому безглуздими, і хотів знімати «розумні сюжети».

Пʼять місяців, з січня по травень 2015-го, він працював головним редактором програми розслідувань «Інсайдер» на ICTV.

Влітку 2015 року політтехнолог Василь Самохвалов і комунікаційник Максим Саваневський запропонували Бондаренку перейти в їхню компанію PlusOne – на ринку комунікацій вона з 2011 року. За цей час компанія зробила кілька роликів для Червоного Хреста і уряду Володимира Гройсмана – для Мінрегіону та Міністерства юстиції.

У 2017 році чоловік пройшов курс у Kyiv Academy of Media Arts – там він вивчав маркетингову стратегію.

У лютому 2018 року, як куратор спецпроєктів у PlusOne, Бондаренко озвучив прогнози агентства на наступний рік. Один з них стосувався розкладів перед президентськими виборами 2019 року. Головними претендентами Бондаренко вважав Петра Порошенка і Юлію Тимошенко. Про можливу участь у виборах Володимира Зеленського він згадав побіжно: припустив, що шансів у нього мало, але українські виборці можуть піднести сюрприз.

У серпні 2018 року PlusOne створила агентство стратегічних комунікацій та управління репутацією RMA (Reputation Management Agency). У новій структурі Бондаренко став керівником спецпроєктів.

У 2018 році він і група авторів випустили колективну монографію «Стратегічні комунікації в умовах гібридної війни: погляд від волонтера до дослідника». У числі співавторів була Національна академія СБУ і координатор групи інформаційного опору Дмитро Тимчук.

На початку 2020 року Бондаренко випустив блог «Три правила антикризових комунікацій для президента Зеленського». У ньому він розповів про головні комунікаційні помилки президента після авіакатастрофи українського літака в Ірані.

У 2020 році Бондаренко знову пішов вчитися – цього разу маркетингу та управлінню проєктами в Genesis IТ School.

Олександр був різносторонньою людиною – за освітою, вподобаннями та колом інтересів. На додачу до свого фаху він вивчав економіку та програмування. Цікавився фантастикою та енциклопедіями. Захоплювався музикою.

А ще чоловік переміг себе, втіливши свою мрію стати професіоналом у плаванні. Він всерйоз почав займатися запливами на відкритій воді. Поставив за мету перепливти Босфор, і досяг своєї мети. Незадовго до війни хвалився результатами запливу на 4,5 км в турнірі Oceanman Lago d'Orta, на озері на півночі Італії.

Навесні 2022-го захисник успішно обороняв столицю на гостомельському напрямі. Восени 2022-го брав участь в успішному контрнаступі на Харківщині. Останні дні життя воював під Кремінною.

Олександр Бондаренко загинув 22 квітня 2023 року під час бою від пострілу снайпера біля селища Діброва Луганської області.

«Саша загинув у бою. Пішов добровольцем у перший день. Людина сталевої сили волі. Людина правильних мотивацій. Людина з найкращим у компанії плейлистом. Наш великий розум. Наш гумор. Наш чарівний голос», – написав колега Олександра Бондаренка з RMA Василь Самохвалов у Facebook.

«Бонд. Дуже світла і щира людина. З посмішкою, яка робила будь-яку зустріч прекрасною. З безкомпромісністю, яка підкупляла. Його музика робила наші корпоративи незабутніми. А витончене почуття гумору – веселими. Сашка любили. Бонд з першого дня пішов добровольцем на фронт. Луганщина нам подарувала неймовірну людину. А війна забрала. Дякую тобі за все», – написав друг журналіста Максим Саваневський.

У Олександра Бондаренка залишився син Михайло. Йому 16 років. 

За даними ІМІ, Олександр Бондаренко став 55-м медійником, який загинув в Україні внаслідок російської збройної агресії. З них дев'ятеро – під час виконання журналістської діяльності, 46 загинули як учасники бойових дій або стали жертвами російських обстрілів не під час виконання журналістських обов'язків.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.