Люстрація по-литовськи: Тереза Бураускайте розповіла про досвід очищення своєї країни
Процес люстрації у Литві проходив у два етапи і перший закінчився на рівні закликів, - дослідниця
Генеральний директор Центру дослідження геноциду та резистенції (спротиву) жителів Литви Тереза Біруте Бураускайте розповіла в ексклюзивному інтерв’ю «Главкому», що процес очищення країни від наслідків комуністичного режиму мав у Литві два етапи.
За словами Бураускайте, перший етап почався відразу після проголошення незалежності Литви 11 березня 1990 року.
«Вже через тиждень голова Сейму, професор Вітаутас Ладсбергіс звернувся із закликом до тих, хто співпрацював з КДБ, прийти і зізнатися. Цей заклик був прийнятий дуже позитивно, але далі закликів не пішла справа», - зазначила дослідниця.
Вона пояснила, що на той час не було створено механізмів, за якими людина повинна була зізнатися і отримати якісь гарантії, документи тощо. «Тому все це так і залишилося тоді «голим» гаслом», - зазначила Бураускайте.
І тільки через десять років, за словами дослідниці, у 2000 році почалася продумана люстрація.
«Держава обіцяла тим, хто прийде зізнаватися, що інформація, яку вони представлять Люстраційній комісії, не буде розголошуватися протягом 75 років, щоб у людей була гарантія, що діти не дізнаються про їхнє минуле», - зазначила Бураускайте.
За словами дослідниці, виникали і абсурдні ситуації, зокрема, ті, хто не прийшли і не зізналися, залишалися без жодної уваги і могли балотуватися на різні важливі пости. «Тоді було вирішено, що Люстраційна комісія і наш департамент Держбезпеки досліджує архіви КДБ і за їх допомогою визначає працювала та чи інша людина на сусідню державу (Російську Федерацію – «Главком»)», - сказала Бураускайте.
Дослідниця розповіла, що робота Люстраційної комісії проходила дуже важко, бо згідно з законом Литви, кожна людина, яка визнавалася комісією як агент КДБ, могла піти до суду.
«Ці колишні агенти запрошували своїх оперативників, які служили в їх команді, і ті свідчили, що не знають цю людину», - розповіла дослідниця.
Попри це, Бураускайте наголосила, що хоч ці люди нібито захистили себе від клейма КДБ, проте завдяки розголосу в медіа суспільство вірило документам, оприлюдненим у суді.
«І колишні КДБісти згідно з нашим законом не потрапляли до органів влади та на стратегічно важливі підприємства», - говорить Бураускайте.
За її словами, сьогодні якщо хтось з колишніх агентів КДБ вирішить претендувати на заборонені законом посади, його дані повністю розсекречують.
«Коли будь-яка людина претендує на посаду керівника стратегічного об'єкта, представники підприємства звертаються до нашого Центр за інформацією. У нас є група, яка перевіряє кандидатів у базі даних. Так що фільтри є», - запевняє дослідниця.
І додає, що попри все траплялися випадки, коли агенти КДБ навіть балотувалися і проходили до Сейму.
«Так було з нашим прем'єром Казімірою Дануте Прунскене. Коли вона балотувалася в Сейм у 2004 році, згідно із законом вона повинна була написати на всіх своїх плакатах про співпрацю з КДБ. Проте вона цього не зробила і її дуже легко вибрали у Сейм. (Після розподілу портфелів вона стала міністром сільського господарства – Главком)», - згадала Бураускайте.
Зараз, за словами дослідниці, Прунскене вже не є політичним діячем, це питання більше не зачіпають, бо вважають болючим.