Мріяв вигнати ворога з рідного Криму і загинув, рятуючи побратима. Згадаймо Святослава Алексапольського

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Святослава Алексапольського.

32-річний молодший лейтенант Святослав Алексапольський, позивний Свят, загинув 29 серпня 2022 року під час звільнення Миколаївщини. Коли біля села Новогригорівка він надавав медичну допомогу побратимам, почався ворожий артилерійський обстріл. Офіцер отримав смертельні осколкові поранення.

Я хочу, щоб після моєї смерті над рідним містом підняли наш стяг. Щоб він майорів в місцях, де я ще не був, чи то Ай-Петрі, чи Аю-Даг!

Святослав Алексапольський

Святослав народився у Саках в українському Криму. Навчався в українських класах кількох кримських шкіл та Кримській республіканській школі-інтернаті для обдарованих дітей. Цікавився історією, бойовими мистецтвами та зброєю, добре знав англійську, грав у шахи.

«Ще з малечку, – зауважила мати – мав феноменальну пам'ять, і вже у три роки знав всі легенди стародавньої Греції. А в дитячому садочку, відвідуючи курортні парки, розповідав легенди про дерева та природні пам’ятки Криму, чим дуже полегшував роботу вихователів. Змалку мав свою думку на багато речей та явищ і, начебто, передбачав деякі події. Часто я радилася з ним в деяких справах».

Займався пішим туризмом, регулярно ходив у гори. Багато читав, писав вірші. Захоплювався спортом. Займався футболом, боксом, греко-римською боротьбою, карате, паркуром, тайським боксом, кікбоксингом, панкратіоном, джиу-джитсу, бігом.

«Ще в юності у Свята проявлявся базовий набір інтересів, які можна назвати офіцерськими: історія, бойове мистецтво, англійський. Шлях воїна він бачив в поєднанні фізичної та духовної складової», – пригадав Олексій, брат Святослава.

У 2009-му Святослав проходив строкову службу. Через рік підписав контракт із військовою частиною у Сімферополі. Був розвідником. У 2012-му здобув освіту за спеціальністю «Туризм» у Кримській філії КНУКІМ. Мріяв побачити світ, навіть отримав паспорт моряка. Був відомим ультрас сімферопольського клубу «Таврія». Попри погрози всіляко виборював державність в Криму під час Євромайдану. Його почала переслідувати окупаційна влада, тому з родиною виїхав до Львова.

Свят приєднався до «Азову». Навчався ковальській справі та працював у львівській кузні. У 2017-му підписав контракт із 25-ю окремою повітрянодесантною бригадою, потім перевівся до 95-ї десантно-штурмової бригади. Брав участь в АТО/ООС.

Героїзм одних – це завжди помилка інших. Військові знають, що всі героїчні вчинки відбуваються не тому, що хтось так хоче зробити, а тому, що по-іншому ніяк.

Святослав Алексапольський

У 2020 році звільнився в запас та вступив до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Закінчив курс ведення підприємницької діяльності – у майбутньому планував відкрити центри для навчання цивільних тактичній медицині. Пройшов ІТ-курси. Працював у компанії Solvd Inc.

З перших днів повномасштабної війни Свят знову став на захист України. Спочатку проводив професійну підготовку членів добровольчих формувань, разом з якими брав участь у визволенні Київщини. Потім долучився до 126-ї окремої бригади ТрО ЗСУ. Влітку Свят закінчив військову кафедру. Зразково виконував обов’язки командира розвідувального взводу.

«Це була людина з великої літери, яка завжди рвалася в бій, була максимально активною, готовою до виконання будь-яких завдань. Святік був дуже гарною, доброю, щирою, енергійною, культурною та вихованою людиною з високими моральними цінностями, особливою харизмою та відмінним почуттям гумору. Він був із тих, хто завжди був готовий допомогти. Справжній патріот своєї країни», – зауважив побратим загиблого.

«Святослав для мене – відкриття, що можна бути настільки безстрашним, мужнім, сильним – морально та фізично, Захоплювала його мудрість та ерудованість, впевненість у власних силах, прагнення нових знань. З ним усе ставало на свої місця. Він показав багатьом, що розвиватися, ставати сильнішими, змінювати власне життя ніколи не пізно. Це дуже велика втрата для нас усіх. Святослав загинув як Герой, залишившись вірним своїм переконанням не на словах, а на ділі», – зазначила кохана Анна.

У червні, у районі населеного пункту Андріївка Миколаївської області, під час бою, під шквальним вогнем, ризикуючи життям, зумів витягти з-під обстрілу тяжко пораненого командира розвідувально-тактичної групи «Хантер». Здійснивши його евакуацію та надавши медичну допомогу, взяв командування на себе.

Під час наступу, у кінці серпня, у районі населеного пункту Новогригорівка Миколаївської області, Свят, здійснюючи вогневу підтримку штурмової групи в складі снайперської пари, знищив п’ять осіб живої сили противника. Побачивши, що частина особового складу бойової групи підрозділу знаходиться під масовим обстрілом та завагалась, не досягнувши 50 м до ворожих окопів, унаслідок важкого поранення свого командира, оцінив критичну обстановку і прийняв мужнє рішення прийти на допомогу побратимам. Особистим прикладом підняв підрозділ для прориву на завершальному етапі штурму позицій противника. І саме тут, між Новогригорівкою та Любомирівкою Миколаївської області зупинився земний шлях Святослава.

У бою, коли він надавав медичну допомогу своїм побратимам, уламок ворожого артилерійського снаряда обірвав життя наставнику, справжньому та мужньому воїну.

«Це насамперед товариш та друг, лідер, сильний, сміливий та професіонал, з яким можна здолати будь-які труднощі, який завжди тебе змотивує зайнятись спортом чи піти у спротив ворогу. З ним впевнено і не боязно було пройти життєві жорна. Яскравий приклад того, як треба любити свою країну, своїх рідних, друзів та життя таким, яким воно є», – розповів побратим загиблого.

Офіцера кремували в Одесі. Частина праху поховали на Байковому кладовищі, іншу рідні планують розвіяти у Криму та Греції.

У Святослава залишилися мама, брат і кохана.

Президент України Володимир Зеленський 8 липня 2023 року надав звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» молодшому сержанту Алексапольському Святославу посмертно.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.