Пенсіонерка з Донеччини виписала державі рахунок за те, що ЗСУ зайняли її хату

Пенсіонерка з Красногорівки, що на Донеччині Галина Червоненко пішла судами проти української влади через те, що ЗСУ зайняли її будинок та захотіла отримати за це компенсацію від держави. Про це йдеться в матеріалі «Главкома» «ЗСУ зайняли хату: хто платитиме? Суд ухвалив рішення за позовом пенсіонерки з Донбасу».

У середині січня 2014 року, якраз у розпал подій на Євромайдані, Червоненко придбала будинок у Красногорівці. Нове обійстя пані Червоненко складалося із земельної ділянки площею 20 соток, будинку на майже 200 квадратів, хліва, гаража і альтанки. Тут жінка мешкала зі своєю сім’єю до 13 липня 2014 року, а потім разом з родиною вимушено перебралися до міста Жовті Води на Дніпропетровщині.

На початку серпня 2014-го українська армія звільнила містечко пані Червоненко. Жінка від сусідів дізналася, що воїни ЗСУ зайняли її будинок і перетворили на опорний пункт. Пізніше Червоненко переглянула сюжет «Військового телебачення», в якому впізнала власне житло. Жінка каже, що частину її майна військові пустили на будівництво бліндажів. Крім цього, на подвір’ї було побудовані споруди військового призначення.

У 2016 році донеччанка пішла судами проти української влади. Також надіслала запит до Донецької обласної військово-цивільної адміністрації з проханням обстежити її будинок та оцінити стан майна, проте отримала відмову оскільки «будинок розташований на дуже близькій відстані від лінії зіткнення, ця територія контролюється ЗСУ та допуск туди заборонено». Та все ж під час так званого «тимчасового перемир’я» пенсіонерка разом зі спеціальною комісією обстежили будинок у Красногорівці.

Комісія визнала, що оселя Червоненко використовується ЗСУ під опорний пункт; в будинку мешкають військовослужбовці; на дворі побудовано бліндаж і лежали боєприпаси; будинок потребує відновлення та ремонту. Побачену ситуацію позивачка розцінила як примусове відчуження майна на користь ЗСУ, навіть зверталася до влади Донеччини з проханням офіційно скласти акт про примусове відчуження майна, але жодного рішення не було ухвалено.

Позиція Кабінету міністрів у цій справі зводилася до того, що на час виникнення спірної ситуації (2014 рік), в Україні не було введено правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. Тому окремі закони на кшталт «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» фактично не працювали.

Міністерство оборони заявило, що Галина Червоненко покинула оселю не через примусове відчуження, а внаслідок обстрілів Красногорівки. У той час місто перебувало під контролем терористичних військ «ДНР». Після деокупації і до вересня 2016 року позивачка не поверталася до свого домоволодіння, зауважили в оборонному відомстві.

Відсутність офіційного документа про відчуження будинку Червоненко послужило підставою для відмови Печерського райсуду Києва та Київського апеляційного суду у задоволенні позову пенсіонерки про стягнення компенсації.

Велика палата Верховного суду дійшла висновків, що в Україні передбачено компенсацію громадянам за примусово відчужене (мобілізоване) у них майно. Отримати її можливо за умов та у порядку, визначених нормативними актами. Разом з тим немає жодних доказів, що майно Галини Червоненко у Красногорівці було мобілізованим, як і немає доказів того, що саме держава Україна завдала позивачці шкоду шляхом пошкодження чи знищення її майна.

Суд зазначив, що Галина Червоненко фактично ставить питання про нібито наявність у неї права на обов’язковий викуп Україною її будинку та земельної ділянки, які вона покинула. Проте жоден нормативний акт не встановлює в Україні такого права. Водночас Феміда наголосила: за законом про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, «відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію».

Зрештою, суд залишив без змін рішення попередніх судів і розпорядився стягнути з Галини Червоненко 6,8 тис. грн судового збору. Постанова Великої палати Верховного суду набрала законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.