Мав трьох неповнолітніх дітей та бронь, але пішов на війну. Згадаймо прокурора Віталія Стадника

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Віталія Стадника.

Начальник управління Тернопільської обласної прокуратури, старший радник юстиції Віталій Стадник загинув 1 жовтня 2022 року в Херсонській області, рятуючи поранених з поля бою. Йому було 39 років.

Чоловік працював в органах прокуратури Тернопільської області понад 17 років. Обожнював читати військову та історичну літературу, подорожувати. Займався спортом. Хотів, щоб його діти зростали у сильній і незалежній країні.

«Якщо була нього якась конкретна мета – він до неї йшов, віддавався їй повністю. От робота – він віддавався роботі. Звання яке у нього було – одне з найвищих, дуже високе прокурорське звання, далі вже генеральські посади йдуть», – поділився батько загиблого військового Олег Стадник.

Віталій хотів піти на війну ще у 2014 році, розповів його брат-військовослужбовець Валентин Стадник. Проте не міг цього зробити через сімейні обставини. Але коли розпочалася повномасштабна війна Віталій вирішив долучитися до Збройних сил України.

«Ми зрозуміли, що мусимо захищати рідний дім, наших дітей, тому що якщо всі чоловіки нашої країни не стануть на оборону, то ми втратимо все – і країну, і будинки, і наші сім’ї, ми залишимося ні з чим. Тому я думаю, це усвідомлює кожен українець. Збройні сили України потребують кожного – з будь-якою спеціальністю. Ми за професією юристи, але так сталося, що нам також довелося взяти до рук зброю і ми боронимо нашу країну», – зазначив брат Віталія.

Без бойового досвіду тернополянин пішов боронити державу від ворога у перші дні повномасштабного вторгнення країни-агресора. Маючи на утриманні трьох неповнолітніх дітей та бронь на період мобілізації, він без вагань став до лав захисників, що виконували завдання в найгарячіших точках фронту.

«Ми дізналися, що він іде на фронт, за пів години до відправлення. Ми були в шоці. Я завіз його у військкомат і він так спокійно якось тільки обняв мене сильно-сильно, так, що я досі це відчуваю», – зауважив батько загиблого.

Віталій Стадник з позивним Прокурор загинув 1 жовтня 2022 року під час контрнаступу на Херсонщині. Біля села Давидів Брід тривали важкі бої. Підрозділ Віталія відвели, однак він зголосився залишитись, щоб допомагати евакуювати поранених. Він вивіз близько 200 військових. Після цього обстріли посилилися, їхати було занадто небезпечно. Однак, почувши по рації прохання про допомогу від побратимів, Віталій вирушив за ними. Загинув від прямого влучання снаряда в автомобіль...

«Віталій був великою людиною. Патріот, прекрасний чоловік, неймовірний батько, чудовий син і працьовитий фахівець. Людина мудра не по роках. Спокійний, врівноважений, неконфліктний, добрий, відповідальний. Захоплювався історією, особливо цікавився війнами, багато читав. Займався спортом, любив подорожувати з нами. Завжди переймався чужими проблемами і намагався допомагати», – розповіла дружина загиблого Ольга. Вибору чоловіка – піти захищати Україну – вона не перечила. Підтримувала його, коли йшов до військкомату, а також під час служби.

«Він був героєм при житті не лише під час бойових дій. Просто під час війни цей героїзм проявився дуже яскраво. Тому, коли він був там, я знала, що він на своєму місці, то ж я не турбувала його різними словами «чому ти нас залишив?», «як я справлюся?». Я знала, що він має бути там, для нього це важливо. Я бачила, як в нього очі горіли, коли він розповідав, що він робить щось важливе для нашої країни, для нас», – додала жінка.

Віталій та Ольга прожили разом 13 років, познайомилися ще у школі. «Він до нас прийшов у 6-му класі. Пам’ятаю перший день, коли його привели. Він був у костюмі, з валізкою, суворий, класичний, такий, як і був все життя. Це була надзвичайна людина, я таких просто не зустрічала до цього і я сумніваюся, що такі десь ще ходять», – сказала Ольга.

Найстарший син Максим, якому зараз 13, розповів, що хоче продовжити сімейну справу та стати прокурором. «Запам’ятав тата таким, з якого можна брати приклад, сильним, на якого можна було покластися, люблячим батьком», – зауважив хлопець.

«Усі пам’ятають його спокійного, виваженого, надійного та впевненого у власних силах, завжди готового прийти на допомогу. На жаль, війна забирає найкращих. Висловлюємо щирі співчуття родині захисника рідної землі», – сказала речниця Тернопільської прокуратури Леся Гурецька. Колеги запам’ятали чоловіка, як спокійного, надійного і впевненого у своїх силах, який готовий прийти на поміч.

У Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого, де вчився захисник, його пам'ятають як людину із загостреним почуттям справедливості. «Як правознавець Віталій Стадник розумів, чим загрожує Україні «руській мір». Тому з початком повномасштабного російського вторгнення на територію України пішов добровольцем до лав ЗСУ і став на захист України. Колеги запам’ятали Віталія, як людину честі та великої доброти, надійного і впевненого у своїх силах, завжди готового прийти на допомогу. Він мав загострене почуття справедливості, неодноразово ділився своїми знаннями, досвідом та професіоналізмом у сфері юриспруденції зі студентами», – йдеться у дописі на сайті університету.

На світлу пам'ять про друга однокласники Віталія написали емоційного листа. «Коли у вирій відлітають журавлі, ми з сумом проводжаємо їх, але знаємо, що навесні вони повернуться знову. Коли від нас назавжди відходять рідні, ми молимось за вічний спокій і Царство небесне для них. Коли на колінах зустрічаємо з війни Героїв, то у невимовній скорботі волаємо до неба: «На кого завзявся Каїн, Боже, покарай, понад все вони любили свій коханий край». До таких патріотів належав наш однокласник Віталій Стадник, який у перші дні війни добровольцем пішов на фронт, бо інакше не міг, бо «любив він усіх, та найбільше любив Україну».

Яким був наш Віталій? Справжній друг, який упродовж багатьох років після закінчення школи підтримував, допомагав, спілкувався з усіма нами, попри зайнятість і високу посаду. А ми раділи щастю подружжя Віталія та Олі, нашої ідеальної сімейної пари, які виховували трійко дітей», – зауважили друзі Віталія Стадника.

Класний керівник Віталія, Романа Матуш, каже, що мала за честь бути учителькою військового: «Яким його пам’ятаю? Допитливий, доброзичливий хлопчина, добре вихований у патріотичній родині, вмотивований, цілеспрямований юнак, який у старших класах наполегливо готувався до вступу у престижний виш, щоб здобути омріяну професію. Сильний лідер і щирий друг».

Рідні та друзі поділилися, що Віталій Стадник боровся як Герой і поліг як Герой – рятуючи поранених з поля бою.

У загиблого воїна залишилися дружина і троє дітей: син Максим, дочки Маргарита і наймолодша Марія, якій нині два роки.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.