Загинув напередодні Дня народження. Згадаймо віцепрезидента Федерації шахів України Артема Сачука

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Артема Сачука.

26 листопада цього року на війні загинув віцепрезидент Федерації шахів України, бізнесмен, проєктний менеджер Офісу реформ Кабміну Артем Сачук.

Артем Сачук народився у 1984 році в Магаданській області. Коли йому було шість років, родина приїхала до Житомира. Після початку повномасштабної війни Сачук пішов добровольцем у ЗСУ, а його дружина з дітьми поїхали за кордон.

38-річний Артем був успішним управлінцем, який від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну добровольцем пішов на фронт. Костюм довелося змінити на мультикам, а шахову дошку – на окоп. За майже два роки служби він встиг змінити чимало армійських посад, отримати нагороду, але на досягнутому зупинятися не планував. Ендшпіль (фінальна частина шахової партії – «Главком») застав його раптово, як зазвичай і буває на війні.

Його називали інтелектом, совістю нації... Сачук був помітною персоною на Житомирщині. У 2020 році він відкрив у місті дитячий садок, бо, як зауважив сам, хотів, щоб діти ходили у найкращий заклад з можливих. Це бажання особливо загострилося з народженням доньок. 

Паралельно з бізнесом Артем активно займався розвитком рідної Житомирщини. З 2017-го  він очолював Житомирську Агенцію регіонального розвитку Житомирської області. На посаді Сачук організовував проєкти для підсилення реформи децентралізації й розвитку Полісся. Артем займався комунікацією з інвесторами, яких міг би зацікавити регіон. Виразною рисою Сачука-керівника була його феноменальна математична пам’ять. 

Кожну цифру, кожен об’єкт, бізнес-складову він тримав у себе в голові. Йому не потрібні були папірці, щоб запам’ятати всі деталі проєкту, обговорити на зустрічі нагальні питання і розпланувати подальші кроки для досягнення цілей. Він був феноменально розумним. Після закінчення контракту з Агенцією Сачук розпочав роботу на посаді проєктного менеджера Офісу реформ Кабінету міністрів України. «Артем сумлінно займався впровадженням економічних реформ і вірив у необхідність розбудови промисловості України. Країна втратила розумного, порядного та чесного чоловіка, який багато зробив для її розвитку. Й зробив би ще більше», – написав колега Сачука Максим Гардус.

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Артем пішов на війну добровольцем. Як виявилося, колеги Сачука, зокрема Артем Трохимишин з Агенції розвитку Житомирської області, умовляв його повернутися до роботи у сфері економіки, але Артем обрав шлях воїна.

«Я прокинувся вранці в Києві, були сирени. Перший день я просто спостерігав, що відбувається. Потрібно було приймати рішення», – пригадував Артем.

У перші дні чоловік приїхав зі столиці до Житомира і через день пішов до військкомату. У дві частини не взяли, бо не мав військового досвіду. І вже з третього разу, через тиждень, призвали до війська. Артем каже, що до військової служби адаптувався швидко – допоміг туризм, яким він займався в дитинстві.

«Десь через тиждень відбувся ракетний обстріл, і наше наметове містечко було знищене. Фактично другий тиждень ми жили в лісі. Спали при -8 градусах на землі на карематах у спальниках, голову накривали просто покривалами», – розповідав Артем Сачук.

Перший допис у Facebook Артема після 24 лютого 2022 року був зверненням до шахової спільноти. На правах віцепрезидента Федерації шахів України він звернувся до Європейського шахового союзу з вимогою засудити позицію Міжнародної федерації шахів (ФІДЕ) на рахунок вторгнення Росії. Про російський вплив на ФІДЕ Укрінформу розповідав український гросмейстер Андрій Баришполець. З того часу ситуація не змінилася, а росіянин Аркадій Дворкович залишився на посаді очільника Міжнародної федерації.

В усіх наступних дописах Сачук був у військовій формі, хоч й описував події на фронті відповідно до шахової, а не воєнної енциклопедії. У квітні 2022-го він писав про мітельшпіль у війні, акцентуючи на важливості логістики у війську. З огляду на сьогоднішні події, стає зрозуміло, що з періодом «партії» Артем не прогадав, але не очікував, що він затягнеться аж настільки.

Артем марив шахами, грав у шахи, учив шахам охочих протягом всієї війни. Доля військового зводила його з товаришами, з якими у дитинстві разом до однієї секції ходили. Навіть під час свого звільнення Сачук організовував шахові турніри для дітей, щоб на прикладі гри пояснити тонкощі планування й стратегії у війні. Він вірив у здатність розумних людей побудувати розумну країну.

«Я шахи використовую для того, щоб пояснювати бойові порядки і порядок дій підрозділу в тій чи іншій ситуаціях, тому що у військо приходять люди з різним рівнем освіти і різним світосприйняттям. Є люди аудіали, які сприймають на слух, є візуали, яким потрібно дивитися і є кінестетики, яким потрібно спробувати», – казав військовий.

Сачук грав у шахи буквально всюди, куди можна принести дошку й фігури. Інколи про улюблену гру доводилося лише говорити, проводжаючи колег по цеху на передову. Саме такою видалася зустріч Артема з гросмейстером Ігорем Коваленком на одному з українських вокзалів.

За шахами Артем встиг також поговорити з тоді ще заступником міністра молоді та спорту України Матвієм Бідним під час перебування у Києві. Очікувано обговорили санкції проти росіянина Дворковича і розвиток шахів в Україні. 

Протягом служби, за словами самого віцепрезидента Федерації шахів України, він встиг попрацювати як командир взводу-викладач, зампотех ЗМР, ТВО командир роти, зампотех БТГр, ТВО начальника служби ракетно-артилерійського озброєння. Кількість посад яскраво характеризує характер Артема.

«Життя вирувало навколо нього та він був активним у житті. Артем був у пошуку нового, багато вчився, досліджував, створював, розвивав. Розумний, освічений, життєрадісний, спортивний. У нього завжди були усміхнені очі, наповнені позитивом», –  написав ректор Житомирської політехніки Віктор Євдокимов.

Дружина Катерина написала: «Ти – неймовірно щедрий, розумний, кмітливий, цілеспрямований. Ти – людина з чистим серцем та чесними намірами. І це підтвердять тисячі твоїх знайомих, друзів та колег! Я пишаюсь тобою і твоїм життям!».

27 листопада Артему Сачуку мало виповнитися 39 років.

«Я вважаю, що війна надовго. Мої очікування, що ще десь два з половиною або три роки ми воюватимемо в цій фазі, і я передбачаю, що через років 10 ми матимемо повторення агресії», – казав Артем у 2022 році...

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.