Помаранчевій революції – 20. Соратники розказали, хто з політиків переконав Ющенка готуватися до Майдану
Івана Плющ до Ющенка: «Віктор, ти шо не понімаєш? Буде лож і хвальш!»
Після рішення Віктора Ющенка балотуватися на пост президента України у 2004 році ексголова Верховної Ради Іван Плющ переконував його готуватися до протестів. Про це стало відомо з презентації книги споминів Володимира Філенка «Партитура революції», яку відвідав «Главком».
Як стало відомо, соратникам Ющенка Володимиру Філенку та Тарасу Стецьківу здавалося важливим зробити акцент на тому, що Ющенко – саме народний кандидат. На цій тезі вони хотіли будувати виборчу кампанію, але стикнулися з незгодою центрального штабу «Нашої України». Там їх запевняли, що «народні» претенденти ніколи не виграють вибори.
До того ж, іншою проблемою стала потреба заздалегідь готуватися до масових акцій протесту, хоча спершу у штабі такої потреби не бачили. Проте це питання вирішило втручання Івана Плюща.
«На своєму знаменитому на всю країну суржику Плющ сказав таке: «Віктор, ти піжди! Хлопці діло кажуть. Ти шо не понімаєш, що так і буде, як вони кажуть? Буде лож і хвальш! Ти виграєш, а тобі намалюють, що ти програв», – пригадали очевидці тих подій.
Згодом стало зрозуміло, що Плющ мав рацію, оскільки Ющенку й справді «намалювали» програш, але його прихильники вже були готові розгортати акції протесту.
Помаранчевий Майдан простояв 17 днів, нагадують Філенко та Стецьків. Початок протесту припав на ніч з 21-22 листопада, а фінал – на 8 грудня. Саме 8 грудня 2004 року Верховна Рада змінила склад Центральної виборчої комісії та внесла зміни до закону про вибори президента. Ці зміни стали результатом компромісу між владою та опозицією. У пакеті з ними була затверджена конституційна реформа, яка обмежила владу глави держави.
Пізніше – під час повторного голосування, проведеного 26 грудня 2004 року – переміг Віктор Ющенко. Майдан ще продовжував стояти – і до його інавгурації, і навіть після. Але переламним моментом було саме 8 грудня. «То був вчасний компроміс, потрібний країні і не зовсім страшний. Ми просто повернулися до парламентсько-президентської республіки», – коментує конституційну реформу Володимир Філенко.
«Майдан увійшов в силу, люди хотіли перемоги тут і зараз. Але питання полягало у тому, чи йти шляхом революційним, дотискати Кучму і захоплювати владу – а на це могли відповісти, в тому числі і зброєю – чи йти на компроміс, домовлятися і вирулювати більш мирним способом. Ющенко вирішив домовлятися. Противником компромісу виступив тоді Плющ. Він ставився до Ющенка як до сина і хотів своєму синові найбільшу булаву та найширші повноваження», – говорить Тарас Стецьків.
Нагадаємо, 21 листопада 2004-го розпочалася Помаранчева революція – перший наймасовіший протест у незалежній Україні. У річницю події, яка змінила хід історії, українці ділилися в соцмережах спогадами з тих днів та публікували фото, зроблені на Майдані.
«Главком» до річниці Помаранчевої революції підготував серію матеріалів. Серед них – інтерв'ю з Романом Безсмертним – одним із найближчих соратників Віктора Ющенка, народним депутатом ряду скликань, двічі віцепрем’єром – в уряді Юлії Тимошенко та Юрія Єханурова. На парламентських виборах 2002 року Роман Безсмертний був керівником передвиборчого штабу політичної сили Віктора Ющенка «Наша Україна». У 2004-му – комендантом наметового містечка на Майдані. В інтерв'ю він аналізує причини поразки помаранчевої команди, внутрішні конфлікти та передумови, які були створені для реваншу Віктора Януковича.
Крім того, «Главком» пригадав, як виникла символіка помаранчевого руху, які артефакти її уособлювали та що з ними сталося після Помаранчевої революції.