Повернулася з Італії, щоб захищати Україну. Згадаймо бойового медика Марʼяну Тряско

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Марʼяну Тряско.

«Я – «Квіточка», сама народжена на Івано-Франківщині. Я була на території Італії 14 років. Коли спіткало горе моєї рідної землі, я зрозуміла, що повинна захищати... Зараз я перебуваю тут, на передовій, щоб мої діти могли приїхати до рідного дому, на Батьківщину мою, у свободі й в процвітанні синьо-жовтого кольору», – так розповідала про себе бойова медикиня 102-ї окремої бригади сил Територіальної бригади імені полковника Дмитра Вітовського Мар’яна Тряско 21 вересня 2022 року. За кілька днів вона потрапить під артилерійський обстріл і боротиметься зі смертю у лікарні Запоріжжя.

Мар’яна народилась у селі Тростянець у багатодітній родині. Їх у мами було четверо. Ще з дитинства усі діти знали, що в їхньому селі свого часу правив батько Степана Бандери, отець Андрій. Через те, що прадід рятував Степана та упівців, його вбили, а хату спалили.

«Ми з тої фамілії, з якої за радянської влади всі збиткувались (знущались - «Главком»). Моя мама все казала «Ох, бандеровці, бандеровці…». У нашій хаті була бандерівська шпиталька. Одну ніч навіть приходив Степан Бандера. Мій дідо Ілько був у двадцятці церкви й каже: «Ви знаєте, отче Андрію, треба, аби Степан тікав, бо його можуть видати». І він до Долини 12 км пішов пішки», – розповіла мама Мар’яни Анастасія Миколаївна. 

Пригадує, її Мар’янка серед дітей була найменшою і дуже послушною. З дитинства була працьовитою, любила природу, коней, біля яких пропадала усі вихідні. А ще любила допомагати людям, тому й вивчилась на медсестру. Свого часу працювала в Долинській лікарні. Щойно почула про Майдан, відразу поїхала до столиці.

«У валянках поїхала моя дитина на Майдан. Хотіла дуже, аби Україна була вільна, усе хотіла її порятувати…» – зауважила мама.

Останні 14 років Мар'яна Тряско жила в Італії. Там вона вийшла заміж та народила двох дітей. До того працювала медсестрою у Долинській лікарні. Про війну з російськими загарбниками Мар’яна дізналась, як була в Італії. Телефонувала друзям. Усе питала про вакансію медика. На фронт вирушила у квітні 2022 року.

«Я їй казав ще тоді, коли вона була в Італії: «Мар'яно, ми найближчими днями можемо поїхати на Схід захищати державу». Вона відповіла: «Я не боюся, я їду». Мабуть, вона була найсвітлішою людиною, яку я знав. Мар'яна була вірна присязі, знала свою справу, оперативно і швидко допомагала своїм побратимам», – розповів побратим Тарас Сливчук.

Мар'яна зізнавалася, що практично щодня молилася. Усе через її перший обстріл, коли в бліндаж прилетіло 28 мін. Тоді казала, що хоче ще побачити своїх дітей в Італії. Але страх потім як рукою зняло: вона навіть сама виводила з окопів переляканих молодих військових.

У взводі її називали «Квіточка», хоча знали, що вона наче «сталева квітка». Часто під обстрілами навіть заспокоювала новачків.

«Я її запитала: «А як твоя сім’я поставилася до того, що ти сюди приїхала?» А вона каже: «У тому, що я маю їхати сюди, у мене не було жодного сумніву. Єдине – я дуже боялася сказати про це чоловікові». Вона розповіла, що одного разу чоловік, який є італійцем, приходить з роботи й каже: «У твоїй країні – війна. Ти медик, ти потрібна своїй землі». Наступного дня вона зібрала валізи й сказала: «Це мені було полегшенням», – зазначила посестра Маріанна Удод-Зомчак.

«Усе мала моя дитина – і хату, і машину, але поїхала помагати. …Кожний день ми говорили з нею. Я тоді була в Італії, мені зробили операцію. Вона мені казала: «Мамо, ще трошки і я приїду». Казала, що приїде в п’ятницю, а в суботу подзвонили й сказали, що дитини не стало… Тяжко мені дуже. Тримаюсь, поки є таблетки… Велика моя біда, бо немає дитини, і її двоє маленьких дітей – сироти», – зауважила Анастасія Миколаївна.

Мар’яна загинула 24 вересня 2022 року у віці 37 років. Напередодні вона потрапила під артилерійський обстріл біля Гуляйполя і медики два дні боролись за її життя в лікарні Запоріжжя.

«Мар'янка тепер в інших світах. Так шкода, бо ж я помітив: де б ти не з’являлась, простір навколо тебе так і починав сяяти. Так шкода. Я так мріяв продовжити цю таку коротку і таку ніжну дружбу, знову, вже в мирній Україні, сидіти у твоєму домі й слухати за чаєм неймовірні історії твоєї сім’ї, і дивуватися. Дивуватися, як твоя неймовірна ніжність та лагідність уживаються в тобі з великим палаючим серцем та вірою в те, що ти робиш… Дякую тобі. Дякую», – написав друг Мар'яни Кирило Гриша.

Бойового медика поховали на кладовищі у Тростянці з військовими почестями та під гімн України. Відспівали Мар’яну в храмі, де свого часу правив Андрій Бандера.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.