Волинська трагедія та стосунки з Польщею. Український професор дав пораду владі та співгромадянам
Богдан Гудь: «Наш політикум повинен зрозуміти, що для поляків Волинь є дуже важливою й болючою сторінкою їхньої історії»
Для налагодження конструктивного діалогу з Польщею щодо Волинської трагедії важливо засудити події 1943 року та активніше підтримувати пошукові й ексгумаційні роботи, щоб зміцнити взаєморозуміння і враховувати стратегічну роль Польщі як союзника України. Про це в інтерв’ю «Главкому» заявив професор факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка, доктор історичних наук Богдан Гудь.
Як зазначає професор, до останнього часу ми взагалі не відчували, що за спиною істориків, які досліджують тему Волині-43, стоїть українська держава. Зараз ця ситуація поволі змінюється.
«Нині я є членом українсько-польської групи у справі пошуків і ексгумацій жертв українсько-польського конфлікту з часів Другої світової війни. Також нарешті бачу, що українська держава починає цікавитися і займатися цією проблемою», – додав Гудь.
Але, за словами професора, слід визнати, що, по-перше, вже втрачено дуже багато часу. «По-друге, нам далі бракує єдиного підходу в опрацюванні цих проблем і створення групи істориків-однодумців, які б могли репрезентувати державну позицію в дискусіях з польською стороною. Крім того, для наших політиків тема Волинської трагедії є все ще однією з далеко не найважливіших сторінок Другої світової війни. Але це хибний підхід, який вимагає перегляду», – додав професор.
За словами професора, члени політикуму повинні зрозуміти, що для поляків Волинь є дуже важливою й болючою сторінкою їхньої історії.
«А поляки для нас на сьогодні є дуже важливими союзниками в боротьбі проти російського імперіалізму. В Польщі знаходиться наш основний логістичний хаб, тил і ми мусимо це враховувати. І вести діалог. Точніше, змушувати до діалогу, а не марнувати час на безкінечні, безплідні дискусії та взаємні звинувачення», – підкреслив Гудь.
Ексгумації та перепоховання польських громадян в Україні проводяться за дозволом української сторони, і розширення таких робіт має сприяти налагодженню історичного діалогу з Польщею.
«Ми даємо і будемо давати дозволи на їх проведення. Я вважаю, що єдиний перспективний шлях – збільшення кількості дозволів на пошукові й ексгумаційні роботи, щоб із польського боку нам не могли закидали, що ми їм забороняємо, перешкоджаємо і т.д., а, наприклад, німцям – ні. З іншого боку, і це моя позиція, яку я озвучую в своїх книжках та інтерв’ю, всі померлі чи загиблі повинні мати гідне християнське поховання, могили, на які родичі можуть приїхати й помолитися», – зазначив професор.
На думку професора, конструктивний діалог буде можливий лише тоді, коли обидві його сторони усвідомлять, що нема білих і пухнастих народів. Всі є не без гріха і кожна дія має свої причини.
«Тобто поляки не повинні відмовлятись говорити про XIX століття, про міжвоєнний період, коли, власне, зароджувалися основи того, що сталося у на Волині у 1942-1943 роках. Не треба також переносити характер подій Східної Галичини міжвоєнного періоду на Волинь, адже це були дві різні території з різною ситуацією і різними політичними впливами», – зазначив Гудь.
Як зауважує професор, українці натомість повинні прийняти до серця слова видатного історика Ярослава Дашкевича, що все те, що сталося на Волині у 1943 році, заслуговує однозначного й суворого засудження з нашого боку.
«Таким чином, чисто теоретично українці й поляки можуть дійти до порозуміння. Але, вважаю, лише тоді, коли усвідомлять вагу слів двох великих людей сучасності – Папи Римського Івана Павла ІІ, який сказав, що «тільки правда вас визволить», і відомого польського письменника Юзефа Мацкевича з його «тільки правда є цікавою», – підсумував Гудь.
Нагадаємо, що тема Волинської трагедії фактично домінує в сучасному українсько-польському історичному діалозі, витісняючи всі інші питання. Про це в інтерв’ю «Главкому» заявив професор факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка, доктор історичних наук Богдан Гудь, оцінюючи нинішній стан взаєморозуміння між двома країнами.