Ворог змінив тактику. Експерт пояснив, навіщо військовим спрощений доступ до дахів будинків
Храпчинський стверджує, що питання безперешкодного розміщення засобів РЕБ тепер стало особливо нагальним
Російські війська змінили тактику повітряних атак, використовуючи ударні та розвідувальні дрони на надмалих висотах, повітряні ретранслятори й цивільні мережі зв’язку. Через це звичні способи розміщення засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ) уже не забезпечують необхідного захисту. Про це йдеться у матеріалі «Главкома» «На вашому будинку стоятиме РЕБ! Деталі законопроєкту, який спровокував переполох».
Директор з розвитку оборонного підприємства, авіаційний експерт Анатолій Храпчинський пояснив, що питання безперешкодного розміщення засобів РЕБ стало особливо нагальним через радикальну зміну архітектури ворожих повітряних атак.
«Противник давно відійшов від прямолінійних прольотів на середніх висотах за базовою супутниковою навігацією. Зараз ми маємо справу зі складним комбінованим інструментарієм: захід ударних та розвідувальних дронів на надмалих висотах у складках рельєфу й щільній міській забудові, використання цивільних LTE-мереж, повітряних ретрансляторів, динамічних mesh-мереж, де кожен борт виступає вузлом зв’язку, а також систем донаведення на фінальній ділянці», – пояснив експерт.
За словами фахівця, система протидії має переходити до щільної коміркової, мережецентричної архітектури, за якої численні вузли РЕБ забезпечуватимуть взаємне перекриття секторів і не залишатимуть «сліпих зон». «Державні чи комунальні об'єкти далеко не завжди збігаються з потрібною геометрією радіогоризонту. Точка має стояти там, де цього вимагає математика покриття, а не там, де чиновнику простіше підписати папірець», – додав він.
У матеріалі наголошується, що наразі розміщення засобів РЕБ на дахах будівель відбувається переважно за особистими домовленостями військового командування та військових адміністрацій із власниками бізнесу й головами ОСББ. Водночас цей механізм ускладнює процес, адже військовим потрібен лише невеликий простір на даху, доступ до електроживлення та каналу передачі даних, а не вся будівля. При цьому виникають питання щодо правових підстав розміщення обладнання, оплати електроенергії та відповідальності за можливі пошкодження під час монтажу. Через бюрократичні процедури та проблеми з доступом до технічних приміщень погодження іноді затягується на тижні.
Законопроєкт №16210 покликаний розв'язати ці проблеми, передбачивши швидкий безоплатний доступ до необхідних об'єктів без процедур землевідведення та укладання договорів оренди.
Однак експерт застеріг, що за стратегічним задумом документа криються вади поспішної підготовки. Якщо вони збережуться в законопроєкті, ініціатива ризикує забуксувати. А замість робочого інструмента для Сил оборони з’явиться чергова колізія між військовими, громадами та контролюючими органами.
Зокрема, Храпчинський звернув увагу на пропозицію оснащувати точки «резервними генераторами електроживлення»: «Жодна пожежна інспекція і здоровий глузд не дозволять поставити бензиновий чи дизельний генератор на технічному поверсі житлової висотки ОСББ – там ставляться інверторні системи накопичення енергії та акумуляторні шафи. Якщо в законопроєкті не замінити слово «генератори» на «системи резервного та безперебійного живлення», міста не зможуть легально закуповувати акумуляторні станції для цих вузлів (формально закон дозволить витрачати гроші лише на генератори – «Главком»)».
Також експерта здивувало, що законодавці зосередились виключно на РЕБ та РЕР та оминули увагою малогабаритні радіолокаційні станції та оптико-акустичні комплекси. Він стверджує, що ефективний низьковисотний контур ППО неможливий без тактичних радарів малого радіуса дії та оптичних сенсорів супроводження, яким потрібні ті самі панівні висоти, живлення й оптика.
Нагадаємо, у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №16210 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення оборонних заходів». Згідно з ним на час дії воєнного стану пропонується дозволити військовим оперативно встановлювати засоби радіоелектронної боротьби на приватних земельних ділянках та об’єктах нерухомості навіть без згоди їхніх власників.