Загинув під час евакуації побратима. Згадаймо рятувальника-кінолога Валентина Бордакова

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Валентина Бордакова.

Валентин Бордаков мріяв відкрити кінологічний центр, рятувати і виховувати собак. Але повномасштабне вторгнення все змінило. Бойовий медик загинув 3 листопада 2022 року під Бахмутом на Донеччині. Під час евакуації побратима отримав поранення внаслідок мінометного обстрілу російських окупантів. 19 листопада захиснику виповнилося б 24 роки.

Валентин народився в Чернігові. Ще змалку мріяв бути потрібним людям, рятувати й допомагати. Тому у 2015 році вступив до Черкаського інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля. Під час навчання хлопець познайомився з Іриною – своєю майбутньою дружиною. Валентин був чуйним та уважним хлопцем, тому й пропозицію зробив дуже романтично: з трояндами та вуличними музикантами. Згодом в родині Валентина й Ірини народився синочок Діма.

Валентин пройшов навчання в Міжрегіональному центрі швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, де опанував професію рятувальника-кінолога. З 2019-го працював начальником пошуково-рятувального відділення аварійно-рятувальної частини ДСНС у Чернігівській області. Обожнював собак. Майже весь вільний час присвячував кінологічній справі. Мріяв відкрити кінологічний центр.

«У нього з дитинства була ця прихильність до тварин. Він мав дар. Коли брався за собачок якихось, у нього це все виходило. Колись хтось навіть сказав про нього: «Собачий ватажок», – розповіла Наталя, мама Валентина.

Коли 24 лютого 2022 року в Чернігові пролунали перші вибухи, він вирішив, що має долучитися до Збройних Сил. Ірина намагалася відмовити чоловіка йти у військо, та його було не зупинити. «Першого дня він метався по всій квартирі. Казав: «Боже, там вмирають пацани, молоді, а я тут сиджу вдома, відсиджуюсь». Йому треба було щось робити, комусь допомагати», – пригадала Ірина.

На другий день повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, Валентин пішов до військкомату. Став бійцем 58-ої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Обіймав посаду бойового медика. Спочатку брав участь в обороні Чернігівської області. Згодом захищав Харківщину, а потім був направлений під Бахмут на Донеччині.

«На Бахмутський напрямок ми потрапляли тричі. Перший раз – влітку. Тоді ще таких важких боїв поблизу міста не було. Там ще відчувалось якесь життя. Під час третьої ротації інтенсивність обстрілів там була настільки сильною, що вони не стихали майже цілодобово», – поділився побратим загиблого Юрій.

Рідним про постійну небезпеку, у якій перебував, хлопець майже не розповідав. А якщо телефоном було чути приліт, казав, що то хвіртка грюкнула, а довкола все тихо. З побратимами Валік теж був завжди веселий і позитивний.

«От вранці встаємо, наприклад, і він заходить. І починається якесь тепло. Враження, що щось таке – благодать якась спустилася з неба, от чесно», – зауважила посестра Оксана.

«Молодий, цілеспрямований хлопець, який знав, чого хотів і куди прагнув. Добрий і чуйний, завжди йшов на поступки, допомагав нам», – поділився згадками кінолог-інструктор ГУ ДСНС в Чернігівській області Ігор Іванчиков.

Щодня Валентин ризикував своїм життям заради порятунку побратимів. Так було і 3 листопада 2022 року. Йому по рації розповіли про пораненого побратима. Валентин зі своєю групою під мінометним обстрілом ворога висунулися на позиції, щоб забрати пораненого. Під час евакуації медик отримав перше поранення, але продовжив свою роботу. Побратима забрали. Хлопці майже дійшли до бронетранспортера, і тут Валентин отримав друге осколкове поранення, яке виявилося несумісним із життям.

У Валентина Бордакова залишилася мама, молодший брат, дружина і дворічний син. «Валентин був прекрасний тато, він був завантажений роботою, він багато працював, але дружині і дитині він приділяв максимально часу, стільки, скільки він міг. Він був дивовижною людиною, дуже веселою, дуже радужною і ніколи не відмовляв у допомозі», – поділилася Юлія, близька подруга родини.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.