Повернувся з Польщі, щоб захищати Батьківщину. Згадаймо Вадима Ангела
Чоловік брав участь в АТО
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Вадима Ангела.
Солдат Вадим Ангел загинув 26 червня 2022 року під час виконання бойового завдання біля Сєвєродонецька Луганської області. Боєць потрапив під ворожий мінометний обстріл та отримав смертельні поранення. Йому було 30 років.
Вадим народився у селі Глибочок Хмельницької області. Ще у дитинстві переїхав з родиною до Хмельницького, де і прожив усе життя. Навчався у школі №14. Також закінчив місцеву Художню школу. Був талановитим художником. Працював експедитором після строкової служби. Також брав багато замовлень від друзів на малювання портретів.
Вадим часто малював портрети, а ще пейзажі та натюрморти. Є близько сотні його робіт. «Приходив з роботи, трішки відпочивав і сідав малювати, – розповіла дружина захисника Юлія. – Бувало, що друзі просили на замовлення портрети намалювати. Як ми ходили десь гуляти, Вадим завжди з собою носив маленький блокнотик і олівець. Ми могли сидіти в парку – і чоловік змальовував пейзаж. Навіть коли їздив на схід в АТО, на війну теж брав з собою блокноти, фарби і олівці. На стрільбах часто малював мішені. Міг просто змалювати картинки з інтернету. Це для нього було відпочинком. Дуже хотів стати майстром тату».
Чоловік проходив строкову службу. У 2014-2015 роках Вадим служив у Збройних силах України. Брав участь в АТО на Донбасі. Коли повернувся, працював стропальником. У 2017-2020 роках служив за контрактом у 8-му окремому полку Сил спеціальних операцій.
Вадим Ангел малював усе легко і натхненно, з добротою і любов’ю. У рідкісні години затишшя після бою Вадим брав олівець і миттєво створював портрети воїнів, а ті надсилали їх як сюрприз своїм коханим, матерям, дітям. Рідні батьки примудрялися вислати на фронт навіть фарби, коли і командир попросив, щоб він намалював йому його діток. Це була художня терапія для всіх воїнів, хто спостерігав як він легко, з натхненням народжує картини.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Вадим був у Польщі з дружиною, де вони працювали. Чоловік одразу зібрав речі та повернувся до України. Приєднався до лав 8-го полку ССО та вирушив на передову.
«Вадим вирішив, що поїде додому, – пригадала дружина загиблого. – Звісно, я була проти. Навіть заховала паспорт, на що він відповів, що поїде так, а на кордоні зателефонує командиру – і його пропустять. Мати, інші рідні теж були проти, всі відмовляли, просили не їхати. Вадим був налаштований серйозно, тому іншого вибору не було. 25 лютого він вже був у дорозі в Україну…».
«Він був завжди веселий, життєрадісний, компанійський, завжди допомагав друзям», – додала жінка.
«Як шкода, що ми так мало часу були разом. Стільки невиконаних планів. Скільки спільних мрій. Скільки спогадів. Все загинуло разом з тобою», – зазначила дружина військового Юлія.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0