Російські ракети влучили в гуртожиток у Харкові. Згадаймо 13-річного Якова Череватенка

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо 13-річного Якова Череватенка.

Російська ракета влучила в кімнату Яші Череватенка, коли він спав. Хлопчик загинув. Його маму госпіталізували у важкому стані в реанімацію. Про те, що підліток загинув, рідні змогли розповісти жінці лише на третій день.

Це була ніч 18 серпня, коли в колишній гуртожиток трамвайного депо, де жив 13-річний Яша, вдарили дві російські ракети. Після першого удару будинок здригнувся. «Кажу, Яшенька вставай. Він дитина слухняна, одразу до мене підскочив, злякався, бідненький», – пригадала мати Яші Катерина Череватенко. Тікаючи, вони намагалися схопити телефони, але не встигли. Друга ракета стала смертельною для хлопчика і ще п'ятьох мешканців. Катерину дістали з-під завалів з численними пораненнями. На лікарняному ліжку вона подумки згадувала рокову ніч і шкодувала, що не вивезла сина.

«Я подумала спочатку і про тривожний чемодан. А потім думаю – які чемодани? Хоча б самим вискочити», – розповіла мати підлітка. Після першого вибуху хлопчик потягнувся до узголів’я ліжка, Катерина випустила його руку на мить, як обох накрило. На очах матері сина відкинуло: «Я тільки побачила спалах і не змогла його до себе притягнути рукою, бо сильна хвиля пішла. Я побачила, як його підкинуло, а мене чимось важким накрило».

Зі зламаними ребрами, побитими руками та ногами жінка кликала сина: «Я виплюнула з рота все, що було. І я була в якомусь просторі. Шафа, не пойми що. І я одразу стала кричати – «Яшо, Яшо, Яшо», щосили. Але я не почула жодного крику».

Коли Катерину виносили з розбитого гуртожитку до швидкої, вона побачила батька дитини: «Я питаю, а Яшенька де?» Поки жінка не отримає належної допомоги, близькі мовчали. Боялися, якщо одразу дізнається про смерть сина, і сама не виживе. Правду розповіли на третій день, а на четвертий Якова поховали. Катерину везли на цвинтар в інвалідному візку.

«Написали, в нього була миттєва асфіксія. Він був маленький, худенький. Скільки там тієї дитиночки. Видно, ударна хвиля йшла, будівельний пил і вся ця гадость… Дитина була навіть не подряпана, без уламків, лежав, як живий».  

Російські військові могли цілити у депо, припускають мешканці гуртожитку. Трамвайні та тролейбусні депо, депо метрополітену та інша транспортна інфраструктура міста неодноразово піддавалася обстрілам окупантів. Їм було байдуже, що приміщення, де мешкав Яша з мамою та інші харківські родини, щільно прилягає до бетонного ангара. Жодної військової техніки всередині депо не було.

Яша з мамою жили у будинку в Слобідському районі Харкова. Загалом від обстрілів ввечері 17 серпня та зранку 18 серпня у Салтівці та Слобідському районі міста загинуло 17 людей.

«Один момент – і все, нічого не повернути. Проклята ракета. І російські... не знаю, хто це – уряд чи хтось інший. Ну невже можна давати такі накази?» – запитала мати загиблого підлітка.

Катерина – водійка трамвая, жила із сином удвох. У маленькій кімнаті вони мріяли про власну квартиру. Яша був дуже самостійним і впевненим, захоплювався єдиноборствами, посідав призові місця й мріяв стати тренером. 

На початку серпня жінка планувала вивезти сина до Польщі.

«Приносив гуманітарку, каже: «Мамо, я – твій добувач». Хлопчик був здібний, золотий. Завжди зустрічав мене. «Мамочко, що треба?». «Мамочко, я тебе так люблю, так люблю. А ти мене любиш? На скільки відсотків? Я кажу: «На 100%, синочку», – пригадала мати загиблого.

Для батька Яші Юрія Геворкяна це не перша війна. «Я сам жив в Азербайджані, потім привезли у Вірменію, там землетрус і війна. Приїхав сюди жити 33 роки тому, і знову війна. 54 роки, і сина втратив так», – сказав чоловік.

Яша навчався в Харківській школі №20, займався футболом – команда, у якій грав хлопчик, здобувала срібло обласної ліги.

Яша був веселим підлітком. Полюбляв комп’ютерні ігри, записував відео. «Ви на YouTube-каналі «Яша», – оголошував він своїм глядачам та закликав ставити йому вподобайки.

У соцмережі TikTok хлопець теж мав свій профіль, де публікував патріотичні ролики й розповідав, що вболіває за Україну.

«З Яшею спілкувалася та дружила моя дочка, вони навчалися в одній школі, – розповіла харків'янка Анастасія. – Він ходив у недільну школу. Це був добрий та світлий хлопчик, який дуже любив життя».

Зауважимо, згідно з останніми даними ООН, російські терористи за час повномасштабного вторгнення вбили щонайменше 10 тис. і поранили 18,5 тис. мирних українців. Серед загиблих – щонайменше 560 дітей, поранених неповнолітніх – понад 1200. При цьому в організації зазначають, що реальна кількість жертв значно вища, оскільки отримання інформації в умовах війни ускладнене.

За останніми даними Офісу генпрокурора, в Україні через російську агресію загинуло щонайменше 511 дітей. Ще понад 1100 постраждали. Ці цифри також не остаточні. Триває робота щодо їх встановлення у місцях ведення бойових дій, на тимчасово окупованих та звільнених територіях.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.