Воював у самому пеклі, щоб потрапити до раю. Згадаймо актора Антона Прасоленка з Бердянська

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Антона Просоленка.

Попри свій молодий вік та акторське покликання він став до зброї й пішов захищати країну від росіян. 23-річний Антон Прасоленко загинув 30 березня 2023 року внаслідок поранення, яке отримав під Бахмутом, захищаючи Україну. 

«Антон – тонка душевна організація. Але він не зміг лишитися осторонь і далі жити у своєму світі, а пішов на війноньку. Знаючи, що він не сильно шарить в цьому, він вчився з нуля. І за рік вийшов на хороший рівень професійності. Але снаряд і уламки не питають, наскільки ти хороший чи не сильно. Антон брав участь у бойових діях на Сході. У самому пеклі, аби потрапити в рай. Сьогодні він помер у шпиталі від отриманих поранень», – написав про друга військовий психолог Андрій Козінчук.

Антон навчався у Київському національному університеті культури й мистецтв на перекладача. У театрі хлопець грав з 2016 року. «Прийшов як група підтримки. До мене підходили, питали, чи не на кастинг, а я казав, що ні. Але мені сподобалося, що там відбувалося. І от, пташка мені наспівала, що треба хлопці (а коли вони у театрі не треба?), і у перервах між парами у своєму бурситеті вчу вірші (російськомовні, а треба було україномовні, от так), їду у Гумкорпус. Заходжу до актової зали. Бачу Ірину Віталіївну, говорю «я готовий». «Готовий? От там танцюють, бачиш? Ставай танцюй» От так і опинився у трупі», – розповідав хлопець.  

Мистецтво дозволяє тобі змінюватися і змінює тебе саме по собі.

Антон Прасоленко

Антон родом із тимчасово окупованого Бердянська Запорізької області, але жив у Києві, працював у театрі «Вавилон» і будував сімейне життя з коханою дівчиною. 

Актор грав у виставах «Свято Зірки» (Посол), «Фізіологія» (Імпульс), «Ромео і Жасмин» (Півень), «Катрін» (Детектив; Еміль), «#неВовки» (Вовк, що проходить; Вовк, що вмирає; Вовк, що вмирає 2; Вовк зграї), «Під прицілом тиші» (Каджа), «Ніч вовків» (Гро), «Блаженний острів Саватія Гуски» (Чекіст) і «Голгофа» (Месія, він же Іефет, він же Виродок, він же Божевільний).

Його подруга і колега по театру Анна Самозван такими словами згадує Антона: «У мене насправді небагато фото чи відео з театральних часів. Я не люблю знімати щось для соцмереж. Тільки на пам‘ять. Але на кожному відео чи фото, що я знімала в театрі, є Ти.

Десь я записувала відео, як актори танцюють танго на репетиції, і там пройшов Ти. Десь ми чекаємо «Перевтілення», десь ми танцюємо. Усі ми, але всюди є Ти. Наче Всесвіт лишив згадку про Людину, яка поклала твоє тіло на щит задля Перемоги над пекельним ворогом».

«Найулюбленіша роль? Ну не знаю, напевно, Месія. Кожного разу перестаю стригтися і голитися за місяць-два до вистави, і роблю це одразу після. Скільки часу, моральних сил, фізичних (хрест впав на мене) було вкладено у цю роль!

Це коли усвідомлюєш себе Антоном, тільки коли заходиш за куліси й хочеш пити. Це тремтіння та оніміння після «ти ґвалтував небіжчицю» і під час монологу Девілара, страх під час розп’яття… продовжувати можу безкінечно», – розповідав про себе Антон.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.