«Мав непростий, але справжній чоловічий характер». Згадаймо Дмитра Хоменка
У перші дні повномасштабної війни, коли багато українців виїжджали з країни, Хома поспішав повернутися до рідного Ірпеня
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Дмитра Хоменка.
Дмитро народився і все життя прожив в Ірпені. Закінчив академічний ліцей «Мрія». У місті був відомий завдяки своїй активній патріотичній позиції. З 2014 року всіма силами чоловік допомагав військовим як волонтер. У 2017 році став до лав Національної гвардії України. Проходив службу у зоні АТО. А після закінчення контракту працював за кордоном.
У перші дні повномасштабної війни, коли багато українців виїжджали з країни, він поспішав повернутися до рідного Ірпеня.
27 лютого 2022 року Дмитро пішов у військкомат і почав виконувати бойове завдання в найгарячіших точках на посаді мінометника.
«У Дмитра був непростий, але справжній чоловічий характер. Він ніколи не мовчав і говорив в очі те, що думав насправді. Він був одним з найактивніших у нашій ветеранській раді. У нього взагалі не треба просити допомогти, він сам завжди пропонував допомогу. Він знатно гасив п***в. Настільки потужно, що щоб загасити позицію Дмитра, орки застосували авіацію. Ми завжди тебе будемо памʼятати і підтримувати твою родину», – згадав Героя депутат Ірпінської міської ради Антон Головенко.
Хома загинув 15 січня 2024 року. Прощались з військовослужбовцем 20 січня в Ірпені, там його і поховали.
«Сьогодні ми попрощались з Хомою, але він назавжди у наших серцях. Безстрашний патріот, Герой, вірний друг та чесна, добра, проста людина – таким я назавжди запам’ятаю Дмитра Хоменка», – написав міський голова Ірпеня Олександр Маркушин.
«У Дмитра було загострене відчуття справедливості. Як ветеран та волонтер він не міг просто спостерігати за тим, як російські загарбники намагаються окупувати Україну, тож у перші дні повномасштабної війни задля служби у ЗСУ повернувся з-за кордону. Загинув від КАБу, який прицільно скинув ворожий літак на його мінометний розрахунок… Ми постійно були на зв’язку та намагалися допомагати Дмитру з його потребами на фронті. Остання наша зустріч була буквально тиждень тому, назавжди запам’ятаю наші теплі розмови. Дмитру тепер вічно 44 роки. Дякую за позицію та захист нашої Батьківщини», – додав він.
У захисника України залишилися дружина, троє дітей, батьки та брат.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.