Загинули під час евакуації з Ірпеня. Згадаймо Івана Метя та його маму

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо 12-річного Івана Метя та його маму.

Дві могили на території житлового комплексу в Ірпені. Над ними – хрести з фанери, підписи: Марина Меть, Іван Меть – та дати народження: 14 лютого 1980 року і 4 грудня 2009 року. І одна на двох дата смерті – 5 березня 2022-го. Того дня мама із сином загинули від обстрілів під час евакуації з Ірпеня. Хлопчик з мамою вийшли на подвір’я власного будинку, щоб спробувати евакуюватись.

Іван Меть жив з мамою у новій квартирі, яку вони дуже довго мріяли придбати. Сім’я саме в Ірпені почала будувати нове щасливе життя. Щороку відпочивали на морі.

Друзі та знайомі з ніжністю та теплом відгукуються про Ваню: «Ванічка – один з найрозумніших, неординарних хлопчиків!», – написала подруга сім’ї, Галина. «Марина просто обожнювала свого сина, Ванічка був її щастям», – розповіла подруга мами Івана, Ольга.

У Івана залишилась старша сестра, бабуся та дідусь.

Марина Меть, жителька Ірпеня була розстріляна росіянами у дворі власного житлового будинку. 5 березня жінка з сином вийшли з будинку, щоб евакуюватись. Мимо проїжджав танк, що вистрілив просто в них. Ідентифікувати загиблих вдалося лише за документами, які були знайдені поруч у маленькій обгорілій жіночій сумочці.

«Я до останнього не знала, що Марина загинула. Вже думала постити інформацію в телеграм-каналі для пошуку зниклих, тому що вона з 9 березня не відповідала на мої повідомлення. Завжди одразу відписувала, а тут просто зникла», – розповідає подруга Марини, Ольга.

Востаннє на зв’язок жінка вийшла ще 2 березня. Сказала, що в них із сином все добре, тільки укриття далеко, тому вони не виходитимуть з будинку. Марина жила в цій квартирі вдвох із 12-річним сином Іваном. А ще кішка, собака і сусідські папуги, тому виїжджати вони не хотіли. Старша 22-річна дочка та мама Марини були в селі неподалік.

Марина Меть працювала керівником HR департаменту, обожнювала море та свою нову квартиру в Ірпені, куди тривалий час мріяла переїхати.

Родина, друзі та знайомі дуже тепло розповідають про цю сім’ю: «Маринка дуже любила життя, спілкування, природу, з дитинства обожнювала тварин, тому у неї був песик і котик, які з нею і загинули. Вона надзвичайно любила подорожі та море. А синочок Ваня був сенсом її життя. У Марини залишилася старша донька». 

Марина була дуже товариською, завжди запрошувала гостей на всі свята. А ще – смачно готувала. 

Місцевий мешканець Віталій обороняв у ці дні місто. Він був на посту за сотню метрів від місця, де сталася трагедія, і не виключає ймовірності того, що мати з дитиною могли загинути не від танка, а внаслідок мінометного обстрілу: саме в цей час окупанти вгатили ще й з міномета. 

Після мінометних обстрілів районом пройшла колона броньованої техніки, за нею – піхота. Був бій. Одразу по тому Віталію знову довелося прийти на місце загибелі Марини й Івана: біля обгорілих тіл чоловік побачив слід від розриву міни. 

Зауважимо, згідно з останніми даними ООН, російські терористи за час повномасштабного вторгнення вбили щонайменше 10 тис. і поранили 18,5 тис. мирних українців. Серед загиблих – щонайменше 560 дітей, поранених неповнолітніх – понад 1200. При цьому в організації зазначають, що реальна кількість жертв значно вища, оскільки отримання інформації в умовах війни ускладнене.

За останніми даними Офісу генпрокурора, в Україні через російську агресію загинуло щонайменше 512 дітей. Ще понад 1150 постраждали. Ці цифри також не остаточні. Триває робота щодо їх встановлення у місцях ведення бойових дій, на тимчасово окупованих та звільнених територіях.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.