Помер від поранень, яких зазнав у бою на Донеччині. Згадаймо Івана Щербакова
Захисник воював за Мар’їнку, а також на авдіївському, бахмутському і краматорському напрямках, у Серебрянському лісництві
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Івана Щербакова.
Солдат Іван Щербаков на псевдо Ярило помер 26 вересня 2024 року у військовому клінічному госпіталі в Києві від поранень, яких він зазнав 14 вересня у стрілецькому бою поблизу села Терни на Донеччині. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на платформу пам'яті «Меморіал».
Іван народився 12 жовтня 1991 року в селі Привільне на Донеччині, а за сім років родина переїхала до Маріуполя. Навчався у школі №37. Ріс дуже самостійним. Завдяки щирості, доброті та відкритості мав багато друзів.
У Маріупольському професійному металургійному ліцеї Іван опанував фах слюсаря з ремонту електрообладнання. Працював на комбінаті «Азовсталь». Згодом опанував і професію зварювальника.
«Брат був дуже творчою людиною. Мав талант до малювання, особливо любив писати портрети. У підлітковому віці зацікавився мистецтвом татуювання і з часом почав створювати власні роботи. Мав особливе, трохи своєрідне почуття гумору, але його жарти завжди викликали щирий сміх. Навіть у найскладніші моменти вмів підбадьорити й знайти потрібні слова підтримки для рідних і друзів», – розповіла сестра Анастасія.
З юності Іван вирізнявся патріотичною позицією. У 2015 році пройшов первинну підготовку в УНА-УНСО, але за станом здоров’я продовжити службу не зміг.
26 лютого 2022 року Іван добровольцем вступив до 109-ї окремої бригади територіальної оборони. Брав участь у боях за рідний Маріуполь. 17 березня, подолавши ворожі блокпости, він зміг вивезти родину з окупації.
8 квітня Ярило приєднався до добровольчого батальйону «Правий сектор». Згодом підрозділ розформували, а Івана перевели до 67-ї окремої механізованої бригади. Там він служив старшим водієм гранатометного взводу механізованого батальйону. Воював за Мар’їнку, а також на авдіївському, бахмутському і краматорському напрямках, у Серебрянському лісництві.
«Ми мріяли про майбутнє, будували плани. Він хотів після перемоги купити мотоцикл і мандрувати ним містами України. А ще планував відпочити з родиною в Туреччині. Він дуже любив свою сім’ю», – розповіла дружина Юлія.
Воїна поховали на Алеї Слави Краснопільського кладовища у Дніпрі.
В Івана залишилися мама, дві сестри, дружина та донька.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.